Центральна львівська площа є об’єктом №1 для екскурсії містом за рахунок великої кількості різних за стилем, фасадами та унікальною історією кам’яниць, чудових фонтанів, затишних двориків в найнесподіваніших місцях та величної ратуші з високою вежею.
Про площу Ринок розповідають на багатьох екскурсія Львовом. Рекомендуємо замовляти пішу екскурсію історичним центром, або середньовічний Львів, де проводиться ознайомлення з центральною площею нашого міста.
Якщо ж плануєте детальніше ознайомитися з площею Ринок та її кам’яницями, то необхідно бронювати індивідуальну екскурсію!
План маршруту:
Палаццо Бандінеллі, кам’яниці Вільчківська, Чорна, Ганльова, Бернатовичів, палаци К.Корнякта та Любомирських, резиденція римо-католицьких єпископів.
Кам’яниці Алембеківська, Массарівська (Венеційська), Гутетерівська, Пелчинська, Бєльських, Домбровська.
Кам’яниці Шольц-Вольфовичів, Якубшольцівська, Фаурбахівська, Гепнерівська, Андреоллі, Регульовська, Мазанчівська, Торговий дім Ціпперів.
Кам’яниці Гєлазинівська, Толочківська, Зухоровичівська, «Під оленем».
Фонтани зі скульптурами з давньогрецької міфології (тимчасово закриті для огляду на період війни).
Ви побачите екстер’єри та, навіть, деякі інтер’єри найвідоміших ринкових кам’яниць, будівлі магістрату, подвір’я багатих та бідних власників, міфологічні скульптури на місці колишніх водозбірників, найширші в середньовічній Європі тротуари та почуєте справжні історії, пов’язані з ними.
Площа Ринок у Львові - це найпопулярніше місце серед туристів. Звідси стартує найбільше екскурсій Львовом. Середньовічний центр міста, включно з площею Ринок, зберіг своє планування ще з середини XIV ст. Власне, центральний ринковий простір мав розмір 142 на 129 метрів. Кожна сторона площі називалася «фіртель». Всі кам’яниці на площі Ринок в часи високого та пізнього середньовіччя були двоповерхові. Нумерацію у Львові, в т. ч. на площі Ринок, ввели австрійці. До них будинки носили назви за прізвищами власників. Австрійці розбили місто на сектори, потім будинкам присвоювали номери. Нумерація виглядала, наприклад, так: «3-784», де 3 – номер сектору, а 784 - номер будинку.
Львівська ратуша – це будівля, у якій проводилися засідання міського магістрату. Побудована у другій половині XIV ст. Наявність ратуші свідчила про те, що місто мало право на самоврядування. Вежа львівської ратуші є найвищою в Україні. Її висота становить близько 65 метрів. Сьогодні будівля магістрату перебуває у підпорядкуванні Львівської міської ради. Також всі охочі мають змогу споглядати панораму старовинного міста, яка відкривається з оглядового майданчика вежі ратуші.
Східний фіртель є найбільш збереженим з ренесансних часів. Більшість кам’яниць цієї сторони добре зберегли ренесансні риси з XVI - поч. XVII ст.
Це одна з найгарніших кам’яниць, яку обов’язково оглядаємо на екскурсії площею Ринок у Львові. Тут проживав італієць Роберто Бандінеллі. Він перебудував свій будинок у палац в модному на той час стилі Відродження. Його бізнес спочатку йшов дуже добре, він вперше організував доставку поштової кореспонденції зі Львова до європейських міст у 1629 р. Однак, його послуги виявилися занадто дорогими для магістрату, котрий відмовився від них. Бандінеллі розорився. Цікаво, що донька Урбан делла Ріппо Убальдіні, власника сусідньої кам’яниці, була замужем за нього. Львів’яни не любили Роберто за його сварливий характер і, навіть, подавали на нього до суду. Екскурсоводи майже завжди під час екскурсії середньовічним центром Львова згадують про власника палаццо на площі Ринок, №2.
В часи середньовіччя належала родині Вільчеків. До наших днів дійшла відома історія про смертельний конфлікт за доньку власника Ганну Вільчківку, в якому італієць Урбан Убальдіні вийшов переможцем. Про цю історію завжди розповідають на екскурсії «Романтичний Львів» та «Легенди Львова».
У XVIII ст. будинок був перебудований. До створення скульптур на фасаді доклав зусилля скульптор Полейовський. В XIX ст. в кам’яниці певний час проживав граф Станіслав Скарбек – спонсор драматичного театру.
Вже за часів незалежної України тут при здійсненні ремонтних робіт було знищено безцінні фрески Строїнського з кінця XVIII ст. на трьох стінах із чотирьох.
Інші її назви - Лоренцовичівська або Анчовська. Архітектор П. Римлянин та П. Барбон. Вкінці XVI ст. нею володів фармацевт Лоренцович, котрий мав тут найстарішу аптеку. Свою доньку він видав за Мартина Анчовського, також аптекаря і, в той же час, радника короля Яна III Собеського. Саме він замовив виготовлення скульптур святих, які ми бачимо на фасаді до сьогодні (зліва – направо): Ян з Дуклі над входом, Св. Богородиця, Св. Мартин (бідний лицар, котрий віддав змерзлому жебраку свій плащ, бо більше нічого не міг запропонувати у відповідь на його прохання дати милостиню), жебрак, І. Христос, Св. Костка (покровитель Львова), Св. Лука.
На першому поверсі бачимо мале вікно, за якими сіни, та велике, за якими була, власне, аптека. Збереглася кам’яна лавка для сторожа.
Цікаво, що про Чорну кам’яницю чуло дуже багато туристів, навіть тих, хто тільки збирався вперше відвідати столицю Галичини. Тому й не дивно, що біля неї часто зупиняються туристичні групи під час екскурсії старим містом.
Збудована в 70-ті рр. XVI ст. для Станіслава та Софії Ганель на місці старішої «Лукашевичівської», що згоріла в 1571 р. Архітектор П. Красовський. На думку деяких дослідників Львова, це був перший трьох поверховий будинок на Ринку. Ганелі займалися лихварством, завдяки чому дуже розбагатіли. В той час до Львова приїхали єзуїти, які жили в їхньому будинку на пл. Ринок, 5. Після смерті Станіслава Ганеля Софія, завдяки єзуїтам, добилась, щоб його поховали в Латинській катедрі. Вона позичала гроші купцеві Корняктові, надіючись на те, що він переоформить на неї свій будинок на пл. Ринок, 6, бо не зможе віддати борг. Родичі Станіслава Ганеля судились з нею за статки 11 років, але не отримали нічого. Софія Ганель побудувала за свої кошти невеликий дерев’яний костел в 1594 р., який освятили в честь неї. Також вона була одним із фундаторів єзуїтського колегіуму у місті. Як правило, під час екскурсій Львовом гіди не звертають увагу на цю кам’яницю, бо фасад не такий вже й збережений та гарний. Однак, на екскурсії площею Ринок у Львові екскурсоводи обов’язково зупиняються біля неї та розповідають про Софію Ганель.
Збудований грецьким купцем з острова Кріт Костянтином Корняктом на місці двох готичних кам’яниць, згорілих під час пожежі 1571 р. Архітектор П. Барбон й, можливо, П. Римлянин. Критянин був особистим поставником вина королю. За хорошу службу король дарував йому шляхетський титул. Це дало йому змогу одружитися з шляхтянкою Анною Дзідушицькою. Згідно з традицією того часу шляхтичі не мали права торгувати, однак підприємливий грек продовжував продавати вино. На першому поверсі зправа від входу до палацу була винарня, де гості холодними осінніми чи зимовими вечорами потягували гаряче вино. Щоб задовільнити попит бочки з підвалу подавали спеціальним механічним ліфтом. К. Корнякт був також солідним меценатом православної громади міста. Помер в 1603 р. Був похований у підвалі Успенської церкви. Його син перейшов в католицизм і продав палац кармелітам.
Опісля власником палацу став польський король Ян III Собеський. По його смерті найгарніший будинок на Ринку перейшов до Жевуських, потім Понінських, надалі Любомирських. Головний портал зі скульптурами короля і лицарів з’явився за Собеських. Кований балкон у 1817 р. Художник Бауман виконав декорацію королівських залів у стилі ампіру. На тильному фасаді є висічені в камені літери: M(urator), P(etra), B(arbon) від 1580 р., що вказують на архітектора П. Барбона.
Варто зауважити, що про палац Корнякта екскурсоводи розповідають на багатьох екскурсіях Львовом, а Італійський дворик на його території входить в 7 чудес міста Лева.
В XVII ст. належала багатим вірменам Бернатовичам. В 1648 р. ця родина Богдану Хмельницькому викуп за зняття облоги з міста Львова в розмірі 100 тис. золотих червінців.
Резиденція римо-католицьких єпископів (пл. Ринок, 9)
Кам’яниця була резиденцією римо-католицьких єпископів з 1376 по 1842 рр. Колись була надзвичайно розкішна: мала 68 кімнат, Золоту залу, викладену позолоченою плиткою і цеглою, Порцелянову залу та Королівські покої.
Тут помер польський король українського походження М. Корибут- Вишневецький. Він був дуже повний і помер від хворіб, спричинених цукровим діабетом. В 1724 р. єпископські зали взяв в оренду гетьман Сенявський для весілля дочки. З вікон виставили чотири дощові ринви і протягом години лилося дороге угорське вино. З 1844 р. тут знаходилася католицька семінарія. З 1909 по 1914 – англійський клуб. Ця кам’яниця є популярним об’єктом екскурсії «Площа Ринок у Львові».
Збудований у XVIII ст. на місці семи будинків. Архітектор - Ян де Вітте. Стиль - бароко. Родина Любомирських дала Польщі багато воєначальників, тому на фасаді – барокові, стилізовані під мілітарні прикраси (лицар на розі будинку, списи, шаблі, щит тощо). З 1772 по 1821 р в цьому палаці знаходилася резиденція австрійських губернаторів. Від 1895 р. - книгарня “Просвіти” і редакція газети “Діло”. 1 липня 1941 р. член проводу ОУН Я. Стецько з балкону “Просвіти” проголосив акт відновлення незалежності України.
Зараз на першому поверсі та у підвалі чотириповерхівки, що колись належала князям Любомирським, функціонує культова кав’ярня «Копальня кави». Її обов’язково відвідуємо під час екскурсії «Кавовий Львів».
До 1939 р. на пл. Ринок дому під даним номером не існувало, а був №12а. Як бачимо, люди в давні часи були неймовірно забобонними. Кам’яницю істотно перебудували в 1911 р. Стоїть на місці будинку Яна Альнпека, автора “Топографії міста Львова”. В другій половині XVIII ст. будинок перейшов у власність братів Сігніо. Кожного вечора вони організовували забави, після чого відбувалися моторошні крики та бійки. Врешті-решт магістрат, зважаючи на численні скарги городян, заборонив їм проведення забав. Про цю історію зрідка оповідають львовознавці на прогулянці Ринковою площею.
Побудована в XVI ст. Назву отримала від власника будинку, який його перебудував, - Антоніо Массарі. Він представляв інтереси Венеції у Львові, тобто був амбасадором. Отримав львівське громадянство. Кам’яниця має чотири вікна. У Львові існувало правило «трьох вікон» і за четверте вікно потрібно було платити немалий щорічний податок. Однак А. Массарі міг собі це дозволити, про що обов’язково розкажуть Вам на екскурсіях Львовом. Над входом в будинок бачимо витесаний з каменю маскарон: крилатий лев (це герб середньовічної Венеційської республіки, до речі) тримає розкриту книгу, на якій є дата реставрації – 1600 р. На сторінці книги висічена фраза з Євангелія св. Марка: «Мир тобі, Марку, євангелісте». Зазвичай, в дану кам’яницю туристи заходять під час гастротуру Львовом, щоб відвідати легендарну «Криївку».
В кам’яниці збереглася стеля синього кольору ще з кінця XVI – початку XVII ст., виконана за кошти А. Массарі. Синій колір тоді цінувався найбільше, бо відповідний пігмент був неймовірно дорогим. Також збереглася тогочасна підлога, по якій ступала нога італійця. Зараз там кафе.
Збудована у XVI ст., мала великі зали для банкетів. Власники здавали їх під весілля. В 1672 р. тут жив турок - казначей, котрий прибув за викупом. З другої половини XVI ст. в цьому будинку існувала аптека “Під золотим оленем”. Належала до родини Зенткевичів.
Кам’яниця містить широкий прохід до вул. Староєврейської. Пройшовши ним метрів тридцять, бачите відому «Королівську пивоварню», котра входить в екскурсію «Пивний Львів».
Її збудувала родина Пелків у XVI ст. Вони мали землі, де були Пелчинські стави. Зараз там басейн та спорткомплекс «Динамо» на вул. Вітовського. З цією кам’яницею настільки мало пов’язано цікавих історичних, веселих чи інших подій, що біля нього навіть не затримуються гіди під час екскурсії площею Ринок.
В другій половині XIX ст. тут була крамниця Димета. В ній продали перший в Галичині Кобзар Т. Шевченка. Це трапилося в 1864 р.
Унікальний будинок, бо майже не змінився з XVII ст. Належав італійцю Урбан делла Ріппо Убальдіні. Він втік до Львова, рятуючись від гніву всесильного клану Медічі. Причина в тому, що він організовував змову проти нього. Змова була розкрита і йому прийшлося терміново втікати з Італії. Як би там не було, але прибув він не з пустими руками, бо почав скуповувати нерухомість у Львові. В 1656 р. його маєтки складали 1/30 власності міста. До 1940 р. тут жив Єжи Міхотек, автор пісні “Tylko we Lwowe”.
За будівлями Західного фіртелю площі Ринок можна простежити зміну архітектурних стилів крізь віки. На фоні пишного ренесансу чи витворів класицизму моментами у очі потрапляють згасаючі сліди готики.
Збудована в 1580 р родиною німців Шольц-Вольфовичів, що походила з Сілезії. Цей будинок нехарактерний для львівського ренесансу. Родзинкою оздоби фасаду будинку є витесана з каменю сцена “Хрещення І. Христа в річці Йордан”. Під нею скульптура поганської Фортуни. Це виглядає, як досить дивне поєднання. Архітектор теж, очевидно, з Сілезії. На бокових стінах є кілька маскаронів лиць тогочасних людей. Тоді їх робили з живих людей, причому, на одному з маскаронів чітко видно, що зроблений з лиця якогось пиячка! Ця кам’яниця є улюбленим місцем зупинки туристичних груп на ознайомчій екскурсії Львовом.
Спочатку належала Шольцам, вони як придане дочки віддали її зятю Антоніо Массарі. З другої половини XVIII ст. будинок належав Шептицьким, а перед тим – шотландцеві Гордону. У 1707 р. в ньому зупинявся Петро I. Існує легенда, що це був єдиний дверний портал на площі Ринок, де цар міг пройти не схиляючи голови. У 1920 р. фасад перебудований. Зараз там перша частина історичного музею.
Сусідній будинок №26 (Яншольцівський) також належав Шольцам.
Всередині збереглися пізньо-готичні підпори-виступи і ренесансна дерев’яна стеля.
Фасад залишився в стилі ренесанс з 1610 р. Оздоблений жіночими головками, вусатими обличчями чоловіків, двадцятьма голівками левів. Крім того, на фасаді висічені різноманітні філософські сентенції латинською мовою. В цьому будинку останню ніч перед стратою провів І. Підкова. Згідно з легендою, коли він підійшов до ешафота, то побачив, що той притрушений соломою. Запитав: “Невже я не заслужив кращого ешафоту у короля Польщі за те, що обороняв його землю від турків - татар?”. Представник короля був настільки присоромлений, що наказав відвести козака назад у в’язницю. А через декілька годин, коли Підкову вивели знову на страту, то він побачив. що весь ешафот був у дорогих перських килимах. Ця історія, до речі, входить до циклу розповідей про міфи та легенди Львова.
На цьому місці в середньовіччі знаходилися два тривіконні будинки. Один з них належав Кампіанам, в другому жив Б. Зиморович. Військовий комендант Ф. Коритовський в другій половині XVIII ст. використав полонених гайдамаків, ув’язнених в арсеналі, для побудови великої кам’яниці на 5 вікон на місці двох старих. Після завершення будівництва Коритовський наказав стратити повстанців.
В цьому будинку наймала квартиру Ядвіжка Лужковська. Це було ще в далекому XVII ст. Коли до Львова приїхав польський король Владислав IV, то він випадково у вікні цього будинку побачив миле личко. Під час перебування в нашому місті його Високість проживав у будинку архієпископа на пл. Ринок, 9. На той момент король був вдівцем, тому з чистою совістю послав своїх слуг вияснити про дівчину. Виявилось, що в неї був борг перед власником будинку, який через це не випускав її на вулицю. Через якийсь час король від’їжджає з середмістя, а Ядвіжка зникає услід за ним. Як виявилося, дівчина настільки підкорила серце монарха, що він виплатив за неї всі борги та поселив її на мансардному поверсі свого замку. Після свого одруження він видав її заміж, проте часто пропадав на полюваннях в лісах біля замку в Литві, де вона проживала. Помер у Ядвіжки на руках. Перед смертю визнав її позашлюбного сина своїм! Історія їхнього кохання настільки романтична, що недаремно її розповідають на екскурсії «Львів для закоханих».
Збудована в 1714 р., про що свідчить дата на фасаді. Скоріш за все на фундаментах, або й навіть на стінах старішого житлового будинку. У 1923 р. фасад був цілковито перебудований архітектором Броніславом Віктором. А ось скульптури у стилі арт-деко були виготовлені З. Курчинським. Зокрема, під балконом знаходяться маскарони лев’ячих голів «у намисті», котрі настільки милі, що їх не можна було не включити в перелік об’єктів квесту «Леви Львова». Замовили перебудову фасаду Бачевські – найбільші у місті виробники спитних напоїв, які на той момент володіли будинком. Одного з них у 1939 р. арештували і його слід пропав.
Будинок № 32 з виходом на пл. Ринок збудований у 1912 р. на місці семи давніх кам’яниць, котрі займали всю вулицю Шевську. Належав ювеліру Філіпу Зіпперу. Це був перший львівський унівемаг. До 1939 р. називався “Trust” (“Довіра”). Зараз в ньому знаходиться «Театр пива», в котрий, зазвичай, заходять туристи під час екскурсії «Пивний Львів».
Північний фортель вирізняється неабиякою яскравістю та барвистістю фасадів. Колись архітектори таким чином прагнули виділити власний проєкт серед інших, підкреслити його унікальність. Крізь століття будинки зазнавали багатьох перебудов, у XIX ст. було навіть заборонено використовувати такі яскраві фарби в будівництві, проте вони відродилися в останні роки. Не зважаючи на сильну перебудову кам’яниць та їхніх фасадів протягом століть, північний фіртель все таки вартує того, щоби ознайомитися з ним на екскурсії площею Ринок.
Зазнала численних перебудов. Балкон кам’яниці підпирають консолі цікавої форми у вигляді левів, з пащ яких визирають людські лиця! Там мешкав Юзеф Понятовський, маршал армії Наполеона I.
В середині XVII ст., коли у Львові перебував польський король Ян II Казимир, котрий рятувався від шведських військ, тут появився монетний двір. В тогочасній Речі Посполитій був орендар коронних монетних дворів на ім’я Андрій Тимф. Оскільки король відчайдушно потребував грошей, то А. Тимф порадив йому з дозволу сейму карбувати монети, де вміст срібла був удвічі-утричі меншим за номінальний. Зате був напис: “Цінність цій монеті надає порятунок краю, що є дорожчим за вартість металу”. Тим не менше, вся ця історія була фактично узаконеним фальшуванням. Таких монет накарбували 7 мільйонів штук. До речі, у Львові також карбували фальшиві гроші для гетьмана Дорошенка. Коли будували Оперний то знайшли горщик, повний фальшивих монет. До сьогодні у Польщі існує вислів: “Добрий жарт тимфа варт”. Цікаво, що в цьому домі жив художник Станіслав Строїнський.
На стелі коридору головного входу в кам’яницю зберігся плафон із зображенням неба з ластівками.
Вважають, що належала Боїмам в XVII ст. та монахам – василіанам - у XVIII ст.
Цей величний будинок на 6 вікон збудований з двох кам’яниць з трьома вікнами кожна. До 1945 р. тут знаходився популярний ресторан “Атляс”. Власником був Едвард Тарлерський. Це було відоме місце, де збирались посли, письменники, художники, поети, математики. Сюди приходили: О. Новаківський, Розен, Бруно Шульц, Артур Рубінштейн, Сальський (відомий театральний режисер). Кнайпа «Атляс» була символом міста Лева. Її обов’язково оглядаємо під час екскурсії площею Ринок у Львові.