Екскурсія вулицями Львова «Від площі Митної до верхнього Личакова»

Фотографії зроблені екскурсоводами під час реальних турів.

Вулиця Лисенка

Вулиця колись носила назву Куркової, від слова «курек» - півень. На вул. Курковій раніше була стрільниця, де вправлялися в стрільбі львівські аристократи – члени куркового братства, а як мішені використовували фігури півників.
В 1500-х роках в Європі вже стріляли з рушниць. Кожен міщанин Львова в ті часи повинен був уміти стріляти з вогнепальної зброї. Кожен мав знати своє місце на оборонному мурі. Тогочасним тиром були стрільниці. Перша стрільниця у Львові знаходилася біля Краківської брами, наступна – за межами міських мурів у верхній частині вул. Винниченка. З плином часу потреба у вмінні прицільного стріляння для всіх мешканців відпала, бо для оборони стали наймати «драбів» - найманців. Міщани переставали брати участь в стрільбі. Появилася потреба зберегти куркове братство, як елітний клуб. Тому, на вул. Лисенка в 1895 р. збудували третю за рахунком стрільницю. Щоб заохотити львів’ян стріляти, проводили вибори куркового короля, тобто того, хто завоював 1-ше місце. Він звільнявся від сплати будь-яких податків. За друге місце давали вола з помальованими рогами, за третє давали сукно, а за 4-те — барана. Братчики стрілецького товариства носили камзоли темно-зеленого кольору.
Всі австрійські цісарі, які приїжджали до Львова, вправлялися в стрільбі у стрільниці на Лисенка. У залі стрільниці у 1868 р. відбувся вечір пам’яті Т. Г. Шевченка. Після II Світової війни там був ансамбль пісні і танцю ПрикВО, зараз – музей визвольних змагань.
Споруда стрільниці побудована цікаво, в неоготичному стилі, однак до неї не прокладений жодний туристичний маршрут по Львову, окрім нашого!

Костел і монастир Сакраменток (зараз церква Св. Трійці)

Орден Сакраменток – це відгалуження бенедиктинок, вони називають себе сестрами неустанної адорації найсвятіших тайн. Дуже закритий орден. Не виходили з монастиря і не впускали всередину жодних мужчин, навіть лікарів. У Львові мали школу, де виховували дівчаток. До нашого міста їх спровадила Марія Казимира Собеська. Перед Віденською битвою вона присягнула, що коли її чоловік, король Польщі Ян III Собеський повернеться живий, то вона збудує монастир сакраменток.

Колишній палац Семенських - Левицьких

Побудований в кінці ХІХ ст. фірмою Івана Левинського. У приміщеннях, на яких є барельєфи двох голів коней, були стайні. Карети Семенських-Левицьких на 2, 4 і 6 коней були найкращими у Львові. Після радянсько-німецької війни в палаці розмістили школу для розумово неповносправних дітей.

Палац Туркулів- Комелло

Зведений в кінці ХІХ ст. в одному із стилів історизму, а саме псевдоготиці, — на взірець палацу дожів у Венеції. У 1930 рр. належав Батицьким. Софія Батицька, донька власнника, стала «Міс Полонія» у 1930 р. Її запросили в Голівуд, знімалася в фільмах. Була також актрисою театру. Назад не повернулась. Померла у 90-х рр. минулого ст.

Вулиця Личаківська

Німецький колоніст Літчен збудував свій фільварок при Глинянській дорозі. Він називався Літченгофф, але місцеві перейменували на Личаків. Звідси і назва вулиці. В ХІХ ст. це ще був бідний район, який мав свій діалект. Там було дуже багато кнайп, бо приїжджі селяни мусіли десь залишати свої вози зі збіжжям. Личаківці перекуповували його у селян, мололи і перепродували. На горішньому Личакові були млини. Звідси і назви прилеглих вулиць: Мучна та Круп’ярська. Один з млинів називався «Чортів», бо вічно ламалися крила. На Личакові була навіть своя залізнична станція, сполучена з головним вокзалом. А ось коли пустили трамвай, то багато людей залишились без роботи, бо займалися перевезеннями.
Де є поворот на Глинянський тракт, там було місце формування середньовічних караванів. Більшість з них налічували по 100 возів з товаром! Найчастіше на чолі каравану стояв вірменин, бо вони мали купецький досвід та знали східні мови. Там же ж на верхньому Личакові стояли козаки в 1648 р., а в 1672 р. - турки. Трошки вище від перехрестя з трактом Глинянським зправа стоїть пам’ятник сподвижнику Т. Костюшки Бартошу Гловацькому — командиру ополченців. Скульптор — Юліан Марковський.
Оскільки верхня частина вулиці Личаківської не входить в жодну екскурсію Львовом, рекомендуємо замовити прогулянку «Від площі Митної до верхнього Личакова».

Костел Матері Божої Остробрамської (тепер церква Покрови, УГКЦ)

Архієпископ Б. Твардовський поклявся, що збудує костел, якщо командувач 1-ої кінної армії більшовиків Будьонний не здобуде Львів. Оскільки червоні кіннотники не встигли захопити Львів, бо підійшло підкріплення до поляків, то, відповідно, місто було врятоване. Б. Твардовський дотримав свого слова і польський архітектор Т. Обнінський побудував храм в стилі конструктивізму. В 1938 р. костел був освячений.
Існує чудотворна ікона Матері Божої Остробрамської, яка відрізняється від інших відсутністю дитяти. Художник Р. Василик, який є автором іконостасу, намалював також ікону “Матір Божа — опікунка України”.
Якщо туристи не бажають замовляти екскурсію «Від площі Митної до верхнього Личакова», то побачити величний костел Матері Божої Остробрамської з високою вежею-кампанелою можна з вікна автобуса, повертаючись з поїздки замками Золотої підкови Львівщини.

Орден Салезіанців, Личаківська 175

Знаходиться при церкві Покрови УГКЦ (кол. Костел Матері Божої Остробрамської). Був організований для виховання сиріт та недоглянутих дітей. Дон Боско з Турина — засновник. Під час практики у в’язниці йому прийшла ідея створити притулки для молоді після тюрми. Організував перші майстерні. Виводив з тюрми додому під свою відповідальність по 300 (!) в’язнів на вихідні . І всі верталися! В 1988 р. помер. На його похоронах було 200 тис. людей.

Каплиця Пресвятої Богородиці (Матері Божої Личаківської)

З цією каплицею пов’язана легенда про австрійського чиновника, колеса карети якого зламались об каплицю. Він наказав її зруйнувати. А на другий день осліп! Перелякавшись, відновив її. Зруйнована за совітів, відновлена 1998 р.

Костел Свв. Апостолів Петра і Павла

Монахи-пауліни збудували костел Свв. Ап. Петра і Павла. Спочатку він був дерев’яний, потім кам’яний бароковий. Австрійці скасували орден паулінів і віддали храм греко-католикам. Розпис на головному фасаді малював Лука Долинський, але опісля був 10 разів перемальований! Розпис усередині — поч. ХХ ст. Деякі ікони належать авторству Монастирського та Капустянського. Після 1946 р. - церква Московського патріархату. На початку 90-хх р. Церква стала собором української автокефальної православної церкви. Перший патріарх УАПЦ Дмитрій (в миру — Ярема) похований на подвір’ї церкви. Цей костел добре видно з туристичного автобуса у поїздці замками Золотої підкови Львівщини.

Дім Збігнєва Герберта

На фасаді будинку по вул. Личаківській, 55 є таблиця з написом: “Тут провів дитячі роки польський поет Збігнєв Герберт”. Вважається найвидатнішим постом Польщі ХХ ст. Народився у Львові.

Колишній костел та шпиталь добрих братів Боніфратрів (зараз - військовий госпіталь)

Боніфратрів запросив до Львова польський король Ян ІІІ Собеський. Цей орден опікувався хворими. Кожен брат мав медичну освіту. Походять з Італії. Над порталом колишнього костелу — герб Собеських “Яніна” (щит на щиті). Вгорі напис “Caritas”. Орден боніфратрів скасували австрійці. Натомість відкрили шпиталь для військових. І так він функціонує до сьогодні.

Костел Св. Антонія

Найперше на вул. Личаківській князями Вишневецькими було збудовано дерев’яний костел, що належав францисканцям. А у 1739 р. на його місці збудували кам’яний. За радянської влади цей костел, як на диво, не закривали. Зараз туди знову вернулись францисканці. Проводяться служби українською та російською мовами, оскільки є різні римо-католицькі громади у Львові. Костел Св. Антонія ділив Личаків на верхній та нижній. В костелі є ікони Свв. Антонія Падуанського та Антонія Пустельника. Незважаючи на свою барокову красу, даний костел не є включений до жодної екскурсії Львовом, бо знаходиться на певній віддалі від туристичних маршрутів Львовом. Хіба що його можна на кілька секунд побачити з вікна під час оглядової автобусної екскурсії.

Костел кларисок

Святий Ян з Дуклі, монах-бернардинець, запросив кларисок до Львова. Вони збудували дерев’яний костел, котрий у 1607 р. П. Римлянином був замінений на ренесансний кам’яний. Мав 11 вівтарів та ікону Матері Божої, подаровану Яном з Дуклі. Художник Мартин Строїнський розписував костел. Деякі фрески дописував Тадеуш Попель. В 1782 р. ліквідували орден кларисок. Де монастир, зробили управління по збору мита. Звідки і назва площі Митної. В костелі зробили склад тютюну. Тютюн вбирає вологу, тому збереглися фрески. За совітів там був виставковий зал. В 90-х рр. XX ст. передали для музею Пінзеля. Вежа при костелі була збудована в 30-ті рр. ХХ ст. в стилі конструктивізму. За II-ої Речі Посполитої це був військовий костел. Відправляли римо-, греко-католицькі та православні капелани по черзі.