Екскурсія в Латинський кафедральний собор у Львові

Фотографії зроблені екскурсоводами під час реальних турів.

Латинський кафедральний собор, його побудова, освячення та пожежа 1527 р.

Латинський кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії є однією з найвідоміших пам’яток архітектури Львова. Тому не дивно, що біля нього проходять маршрути численних екскурсій Львовом. Друга назва собору – «Внебовзяття пресвятої Діви Марії». По суті, обидві назви означають приблизно одне і те ж, коли мова йде про святу особу, бо «успіння» походить від слова «сон», «засинати» і символізує відхід від життя, тобто, смерть, а «внебовзяття» - перехід на небеса душі і тіла.
Фундаменти катедри заклав польський король Казимир III в II-ій половині XIV ст. На цьому місці за часів Галицького князівства була православна церква Успіння. Тому й не дивно, що король почав будувати на її місці католицький храм незабаром після захоплення Львова. Чому саме на місці православного храму? Можливо тому, що неподалік протікала тоді достатньо глибока річка Полтва, а грунти довкола були заболочені, тому для побудови нової масивної споруди потрібна була тверда основа! 
Першим будівничим катедри був львів’янин німецького походження, бургомістр Петро Штехер. Він також побудував перший Львівський водогін, проклавши воду глиняними трубами з Погулянки. Цікаво, що фундаменти будували 8 років. Пресбітерій засклепили аж у 1404 р. (німець Гондзаго). Роботи пришвидшились коли метрополію перевели з Галича до Львова у 1414 р. Ян Жешовський був першим львівським митрополитом. Оскільки цвинтарі у Середньовіччі знаходилися біля храмів, то перший відомий львівський цвинтар з’явився на початку XV ст саме біля Катедри. На Різдво 1481 р., тобто більш, ніж через 100 років від початку будівництва, собор урочисто освятили! І це при тому, що його збудували тільки на 2/3 довжини, адже в римо-католицьких храмах довжина вівтарної частини співвідноситься до довжини нав, як один до двох, а в соборі 1:1! Причина банальна – недостатність коштів для завершення будівництва, тому й було прийнято передчасне рішення зі спорудження готичного фасаду. 
Через 46 років після освячення храму у місті трапилася найстрашніша за всю його історію пожежа! Це було в 1527 р. і, в результаті, завалилась дзвіниця собору, хори та розплавився дзвін “Сюзанна”. В результаті відбудови собору в ньому з’явилося 33 вівтарі! До сьогодні ми не знаємо, де вони всі могли там розміститися!

Реставрація Латинської катедри в другій половині XVIII ст.

Реставрацію римо-католицького кафедрального собору необхідно було провести, бо його стан до середини XVIII ст. був плачевний. Крім того, кожен цех хотів зберігати на видноті у соборі якісь речі: скрині, ланцюжки тощо, як доказ своєї відданості Богу та надії на його милість. Це надзвичайно захаращувало і без того знищений інтер’єр. Реставрацію, а фактично ремонт та перебудову собору започаткував архієпископ Сєраковський, вона відбувалася в 1765-1772 рр. Керував нею Петро Полейовський. В 1767 р. вибухнуло повстання польської шляхти проти Станіслава Августа Понятовського, ставленика Росії на польський трон (Барська конфедерація). Проте царські війська розгромили конфедератів та увійшли до Львова. Сіраковський був заарештований, але ремонт продовжився без нього. За спротив Росії австрійська імператриця Марія-Тереза надала Сіраковському титул графа.
Під час реставрації оштукатурили стіни і, на жаль, зруйнували готичний східчастий фасад. Замість нього побудували одну вежу в псевдоготичному стилі, однак другу вежу вибудували лишень до рівня даху і перекрили. Чому вона не була збудована? Невідомо! Швидше за все, не вистачило коштів.
Під керівництвом братів Полейовських було повністю перероблено інтер’єр. Зокрема, плафон і стіни розписав у стилі бароко С. Строїнський. Тому невідомо, чи були розписи до того, чи ні. Єдина фреска, яка збереглася з раніших часів, а саме з 1645 р. – «Архієпископ Суліковський надає грамоту цеховому братству».

Реставрація собору в XIХ - початку XХ ст.

В кінці XIХ ст. приходить мода на стиль історизму, зокрема псевдоготику. Парканчик довкола собору і скульптури святих та євангелістів були привезені в ХІХ ст. з Оброшино, де була резиденція римо-кат. єпископів. У Львові в 1894 р. вирішили провести Галицьку Крайову виставку. Тому появилася ідея провести чергову реконструкцію собору. Вирішили почати з вівтарної частини, барокові розписи замалювали. Натомість, намалювали стіни пресвітерію в такому стилі, буцімто на них висять полотна. Вперше зробили вітражі. Автори: Ю. Мечофор, старший Качор-Батовський, Ю. Маркевич, Т. Попель, Є. Лєпший, Аксентович. Вітражі коштували дуже дорого, тому фондували видатні родини: Дзідушинцькі і Голуховські. В результаті реставрації світло у вівтарній частині стало більше розсіюватися і створювати містику.
Малий орган, або «Позитив» був створений вкінці XIХ ст. на фабриці Я. Слівінського, в т.ч. і зі старіших елементів.
Найбільший вітраж “Матір Божа — королева ангелів” знаходиться над хорами, у вівтарній частині “Матір Божа — королева Польщі” (Матір Божа Ласкава).
Перед І світовою війною в честь 500-річчя Грюнвальдської битви та одного з отців римо-католицької церкви П. Скарги вивісили дві меморіальні таблиці. Під час німецької окупації перша табличка була знята, адже Тевтонський орден зазнав нищівної поразки в тій битві. Про це, до речі, не всі гіди Вам розкажуть на екскурсії римо-католицьким собором Львова.
В 1917 р. на сторіччя смерті Т. Костюшки було встановлено барельєф (автор З. Курчинський), який стоїть і досі.

Що відбулося в соборі вкінці XХ ст.?

Внаслідок насильницького виселення поляків зі Львова в 1946 р. собор втратив Чудотворну ікону Матері Божої Лагідної. Однак, в 1980 р. її копію зробив Ю. Нікель. В 90-ті рр. XХ ст. собор перекрили міддю. Фреску з образом Матері Божої Ласкавої реставрувала Е. Немиська з Польщі. Останній барельєф на стіні собору - в честь візиту папи Іоанна Павла ІІ до Львова в 2001 р.