Піша екскурсія з вокзалу до центру Львова для школярів або індивідуалів

Фотографії зроблені екскурсоводами під час реальних турів.

Вокзал

Саме звідси починаються маршрути багатьох екскурсій Львовом. Побудові приміщення львівського вокзалу передували роботи з прокладання колії з Перемишля. Першу гілку залізниці з Перемишля до Львова (відстань - 97,6 км) побудувало Галицьке товариство ім. Карла Людвіга. Роботи йшли важко, бо терени були багатими на яри та болота. Будівництво тривало понад рік. Це при тому, що робочий день влітку тривав 12 год, а взимку — 10 год. Перший поїзд запустили в 1861 р. В ті часи поїзд мав паровоз, два вагони і чотири візки, швидкість руху - 20 км/год.
Перша споруда вокзалу була неоготичною. Однак, через кілька років вокзал виявився замалим! Архітектор Садловський збудував новий двірець в 1902-04 рр. в стилі сецесії. Він мав три зали очікування: першого, другого та третього класу. Багаж люди здавали в багажний вагон. Був збудований скляний дебаркадер — напів - сферичний дах, що прикривав платформи. Вокзал вже тоді був повністю електрифікований та мав 70 годинників. Над головним входом — дві скульптури П. Войтовича, що символізують Львів і залізничний транспорт. В нішах переднього фасаду - скульптури А. Попеля: торгівля (жінка) і промисловість (мужчина).

Арсенал Сенявських

Збудований в 1639 р. на гроші А. Сенявського. За часів Австрії арсенал викупили Чарторийські, перебудували його та зробили там манеж для коней, бо вони їх розводили. Саме тому на фасаді ще й досі красується скульптура коня. Наступний власник, граф В. Баворовський, знову перебудував арсенал, зробив там бібліотеку, колекціонував гравюри (назбирав понад 15 тис.), які віддав туди ж. Зараз там відділ мистецтва бібліотеки Стефаника.
Політехнічний університет
Колишня гімназія імені Франца-Йосипа, а сьогодні один із корпусів Національного університету «Львівська Політехніка». Будівля споруджена у 1876 році і залишається головним корпусом політехнічного університету до сьогоднішнього дня.

Найстаріші скульптури львівських левів

Кам'яні тесані фігури левів, котрі встановлені на вул. Коперника біля костелу св. Лазаря по обидва боки від ванни з фонтаном, в кінці XVI – поч. XVII ст підтримували балкон Ратуші. Щоправда, ці скульптури схожі на царя звірів лишень частково. Вони швидше нагадують щось середнє між драконом і левом, оскільки тогочасні скульптори, швидше за все, африканських хижаків взагалі на очі не бачили! Цікавим фактом є те, що про ці скульптури екскурсоводи часто розповідають на екскурсіях Львовом, особливо тих, маршрути яких проходять повз будівлю Ратуші: «Середньовічний Львів», «Піша екскурсія історичним центром міста» та «Легенди Львова».

Тюрма на Лонцького та пам’ятник жертвам політичних репресій

Навпроти монастиря св. Лазаря в австрійські часи були збудовані будинки для австрійської жандармерії. За перших совітів тут була тюрма. 26 червня 1941 р. радянські війська втекли зі Львова. В’язнів залишили зачиненими в своїх камерах. Так тривало кілька днів. Оскільки німці ще не входили до Львова, то НКВД вернулося і вимордувало всіх, хто був у тюрмі. В честь цих мучеників вже за незалежної України на площі перед в’язницею було встановлено пам’ятник жертвам тоталітаризму.

Палац Бельських

Знаходиться на вул. Коперника. Після побудови палацу графами Потоцькими у кінці XIX ст. земля на цій вулиці стала стрімко рости в ціні і серед багатих людей стало престижним тут жити. Один за одним будувалися палаци. Палац графів Бельських сучасний вигляд отримав у 1939 р. Однак, в тому ж таки році Бельські віддали його радянській владі добровільно, оскільки 1 вересня 1939 р. розпочалася Друга Світова війна і червона армія зайняла Львів. З 50 - х рр. тут був аматорський польський театр, закритий в 1980 р. у зв’язку з діяльністю «Солідарності» в Польщі. Повторно відкритий у 1990-х рр. Зараз у ньому знаходиться Будинок вчителя.

Палац Сапєгів

Сапіги – це древній русько-литовський рід. Шляхта польська до кінця XVIII ст. не мала титулів, бо було кредо “Кожен шляхтич рівний перед всіма”. Після листопадового повстання 1831-32 рр. до Львова приїхав його учасник Леон Сапіга, в якого царський уряд забрав все. Дружина Л. Сапіги Ядвіга Замойська народила 9 дітей, однак вісім з них померли у віці 1-16 рр. Єдиним, хто вижив, був Адам Сапіга. Його звали “червоний князь” за революційність. Разом з батьком заснував рільничу школу в Дублянах (зараз – Аграрний університет) та школу лісництва (зараз – Лісотехнічний університет).
Житловий палац на вул. Коперника Сапіги звели у 2-ій половині ХІХ ст. Побудований у французькому стилі. В результаті бомбардувань німецькою авіацією в 1941 р. значно поруйнований. Залишилось тільки одне крило і декоративний в’їзд. Зараз в уцілілому крилі палацу Сапігів — фонд захисту архітектури Львова, а на місці, де знаходився головний корпус будинку Сапегів, — школа №9. Незважаючи на свою красу, вцілілий палац Сапегів не був включений в жодну екскурсію Львовом, бо дещо віддалений від головних та другорядних туристичних маршрутів. До початку 2010-х рр. його можна було бодай побачити з вікна автобусу під час автотранспортної екскурсії, однак потім вулицю Коперника закрили для проїзду великоваговим транспортом. Тому, піша екскурсія з вокзалу до центру – це чи не єдиний спосіб побачити архітектурну перлину, що належала колись славетному роду Сапегів.

Греко-католицька семінарія та пам’ятник М. Шашкевичу

На місці, де стоїть пам’ятник М. Шашкевичу, колись була Генеральна греко-католицька семінарія в приміщеннях монастиря домініканок, закритого австрійською владою. У 20-х рр. XX-го ст. семінарія стала академією. Патріарх Й. Сліпий довгий час був ректором цієї академії. Вхід до семінарії — через географічний факультет університету. В церкві Св. Духа, що належала семінарії, був визначний іконостас Петра Холодного у стилі української сецесії.
1 вересня 1939 р. семінарія та церква були зруйновані німецькою бомбою, оскільки знаходилися біля Головпоштамту, на який, власне, і був націлений авіа наліт. Залишилась тільки вежа-дзвіниця, де зараз музей «Русалки Дністрової», оскільки в цій греко-католицькій семінарії навчались І. Вагилевич, М. Шашкевич та Я. Головацький – засновники «Руської Трійці» та автори вищезгаданого альманаху.

Національна Бібліотека ім. В. Стефаника (Осолінеум)

Під горою Шембека (підвищення в центрі міста) були збудовані дерев’яний монастир і костел Св. Агнеси кармеліток черевичкових. В 1812 р. згоріли. Згарища стояли, доки не приїхав Юзеф Максиміліан Оссолінський, який хотів відкрити бібліотеку. Використав фундамент монастиря. У 1817 р. він звів будинок, що повторював овальну форму костелу св. Агнеси. Одне крило бібліотеки Ю. Оссолінський облаштував під музей. Польські колекціонери-аристократи Любомирський та Онсехович віддали свої збірки в музей та бібліотеку, яка тепер носила назву «Оссолінеум». Під час II Світової війни німці вивезли стародруки та й не тільки їх. Після завершення воєнних дій частину колекції віддали Польщі у Вроцлав. Зараз в Національній Бібліотеці України (колишній Осолінеум) - 7 млн книжок. За часів України меценати - лікарі Антоновичі дали гроші на реставрацію Бібліотеки ім. В. Стефаника. Як і палац Сапегів, Національну Бібліотеку туристи, на жаль, не могли побачити раніше, адже вона знаходиться в стороні від туристичних маршрутів Львова.

Картинна галерея (Палац Лозинського)

Основу первинної збірки Львівської картинної галереї склали картини, які викупив у В. Лозинського магістрат, та ті, що знаходилися в Осолінеумі. Віце-президент Львова Т. Рудковський почув, що Я. Якович з Волині хоче продати свою колекцію картин. Він зібрав комісію на чолі з Чоловським. Комісія поїхала на Волинь, встановили, що полотна оригінальні, упакували їх у скрині. Більшість предметів належали останньому польському королю Станіславу Августу Понятовському. Перевезли все контрабандою через Російсько-Австрійський кордон, оскільки Волинь тоді належала царю. Однак, у тому поспіху забули одну скриню.
В 1912 р. львівський колекціонер Лозинський віддає ще одну збірку картин Львову, а його будинок родина продала місту за символічну суму. Там був перший музей мистецтва у Львові.
Під час війни зі збірки Любомирських, яка також увійшла до картинної галереї, вивезли цілу колекцію гравюр Дюрера. Це було зроблено на запит Герінга, який подарував їх Гітлеру на день народження. Після II-ої Світової війни Радянський Союз став вимагати їх назад, але гравюри віддали Любомирським — першим власникам.
Палац Лозинського, в котрому знаходиться львівська картинна галерея, також можна оглянути під час екскурсії «Палаци Львова».