Ви побачите:
– зовнішнє кільце мурованих монастирів, котрі захищали підступи до міста з північного, східного та південного боків;
– маловідомі вежі, або їхніми залишки та фрагменти мурів, які збереглися до сьогоднішнього дня;
– макети міста XIII, XV, XVIII ст., які дадуть змогу зрозуміти, як були розміщені три лінії оборони, а також прогуляєтеся вздовж них разом з екскурсоводом.
Нова екскурсія «Фортифікації Львова» (для тих, хто вже побував на екскурсії середньовічним містом)
Міський Арсенал
Міський арсенал – це оборонна споруда, яку показують туристам ледь не на кожній екскурсії Львовом. Збудований у XVI ст. у стилі Ренесанс. Ця фортифікація є однією з найцікавіших завдяки своєму розташуванню між Високим і Низьким мурами міста. Був побудований з метою укріплення міського муру, зберігання та виготовлення зброї. На відміну від Королівського арсеналу, цей споруджений за кошти міщан. Протягом свого існування будівлю реконструйовували декілька разів, особливо, внаслідок пожеж та набігів завойовників. З кінці XVI ст. також використовувалася для відливання гармат. З часом споруда втратила свою актуальність як оборонне укріплення міста. У період повстань, відомих під назвою Коліївщини (1768-1770) Міський арсенал використовувався як в’язниця для гайдамаків.
У 1973 р. радянська влада почала реставрацію, яка тривала сім років. Тут розмістили експозицію єдиного в Україні музею зброї, яка містить понад 4500 експонатів. Найціннішою перлиною експозиції є меч XIV ст. з гравіюванням Тевтонського Ордену. Відвідувачі можуть відслідкувати еволюцію зброї протягом XI–XX століть, а також розглянути голограми гербів відомих людей і королів, які зробили вклад у розбудову міста Лева. На першому поверсі музею розташована статуя архангела Михаїла, яка є шедевром львівського ливарництва. В цокольному поверсі колишнього Міського арсеналу зараз знаходиться сучасна ресторація «Реберня», поруч сувенірна крамниця. Сидячи за столиком поміж Низьким муром та Арсеналом маємо можливість насолодитись шармом старого міста. На загал, жодна екскурсія «Фортифікації Львова» не обходиться без огляду Міського арсеналу ззовні та колекції зброї всередині!
Костел і монастир сестер Бенедиктинок
Бенедиктинці – один з найстаріших орденів, заснований в 1530 р. в Монте-Касіно в Італії Св. Бенедиктом Мурсійським. Зараз, це – найбільший католицький орден світу: 10 тис. ченців і 20 тис. черниць. Підпорядковується генералу, а той Папі. Жіночу гілку заснувала сестра Бенедикта – Св. Схоластика. Остання ділилась на дві гілки: з більш і менш суворим статутом. Не одна європейська королева вчилась у школах бенедиктинців. Перший римо-католицький орден, що збудував резиденцію у Львові.
Історія побудови монастиря починалася з того, що шляхтичка Катажина Сапоровська подарувала грунти ордену в 1593 р. Її сестра Анна стала першою ігуменею. Спочатку костел був дерев’яним, у 20х рр. XVII ст. згорів, відбудовували в камені. Вважають, що автором храму був П. Римлянин. Цілих 47 р. ігуменею монастиря була тітка короля Яна III Собеського Дорота Данилович. Якраз перед нападом турків король заледве переконав тітку покинути монастир і перейти під захист мурів міста. Поховали Д. Данилович біля порогу костелу. Костел та монастир Бенедиктинок входив у зовнішнє кільце фортифікацій Львова завдяки своїм потужним укріпленням, що збереглися до сьогодні.
Монастир у XVII ст. був дуже багатий, в Лисиничах їм належав ліс, мали право варити горілку. Ви тільки задумайтеся на хвилинку: монахині, котрі вдень і вночі молилися Богу та вчили інших, як дотримуватися заповідей Божих, отримали привілей варити горілку! Горілку, пиття якої вважається одним із найбільших гріхів! Нічого не скажеш: ось таке воно, фальшиве Середньовіччя! Також із Самбора монастирю привозили 100 бочок солі для перепродажу. 7 сіл платили податок для бенедиктинок! А король М. К. Вишневецький взагалі звільнив монастир від податків!
За Радянщини в монастирі було музичне училище. В 90-х рр. приміщення віддали сестрам-студиткам, які його відреставрували. Зараз на території монастиря є школа Св. Софії. Окрім туру оборонними укріпленнями міста Костел Бенедиктинок також включений в програму екскурсії «Княжий Львів».
Костел Св. Казимира
Належав реформатам – зреформованим у 1578 р. францисканцям. Це був жебракуючий орден, тобто, не мав права вести господарську діяльність. Жили з того, що подадуть. Мали також костел по вул. Шевченка (тепер церква Св. А. Первозванного).
До Львова францисканців запросила родина Мнішеків. Відома тим, що свою доньку Марину львівський старости Єжи Мнішек видав заміж за самозванця Григорія Отреп’єва, котрий видавав себе за сина царя Івана Грозного. Григорій та Марина спочатку заручилися в Самборі, а потім одружилися у Вишнівці. Лжедмитрій очолив військовий похід, котрий почався з костелу Бернардинів.
У 1648 р. храм Св. Казимира сильно постраждав від військ Б. Хмельницького. Відбудували в 1664 р.
Після Йозефінської касації віддали сестрам-шариткам, котрі належали до ордену сестер милосердя Св. Вінцента де Поля. Вони доглядали за онко- та психічнохворими.
Ще з радянських часів територія костелу належить школі поліції. Сам храм в останні роки перетворили в церкву - музей блаженного Климентія-Казимира Шептицького, де проводять виставки предметів сакрального мистецтва.
Костел Св. Казимира, оточений потужною стіною, туристи можуть оглянути лише на екскурсії "Фортифікації Львова"!






















