Екскурсовод по Львову на італійській мові розповість чимало цікавих історій та покаже велику кількість пам’ятників та об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО, пов’язаних з представниками Апенін.
Об’єкти та історії екскурсійної прогулянки:
1. Пам’ятник львівським Ромео і Джульєтті: історія трагічного кохання львів’янина італійського походження Ромуальдо Мікеліні та українки Пелагеї
2. Палаццо Бандінеллі: історія створення першої пошти у Львові в 1629 р. флорентійцем Роберто Бандінеллі;
3. Кам’яниця Убальдіні: любовник трикутник Урбан делла Ріппо Убальдіні – Ганна Вільчек – Павло Єльонек та його драматична розв’язка;
4. Кам’яниця Антоніо Массарі: в чому винятковість планування і фасаду кам’яниці та життя посла Венеціанської республіки у Львові;
5. Костел Єзуїтів (арх. Джакомо Бріано) – копія храму Іль Джезу в Римі;
6. Чорна кам’яниця (арх. Петро Красовський – справжнє ім’я італійця невідоме): особливості побудови та походження назви;
7. Палац Корнякта та Італійський дворик(арх. Павло Римлянин та Петро з Барбони): кому належала знаменита будівля, чому «Вічний мир» між Московією та Польщею 1686 р. був підписаний саме тут та чим унікальне Венеційське ренесансне подвір’я;
8. Резиденція Архієпископів (арх. Ян Покорович – син архітектора із Ломбардії Адама де Лярто) – улюблене місце перебування польських королів та святкувань (саме так!) весіль заможної шляхти;
9. Монастир Бенедиктинок (арх. Ян Покорович) – ренесансна фортеця за межами міських мурів, збудована трьома юними сестрами-монахинями;
10. Вулиця імені архітектора з Апенінського півострова Павла Римлянина – рідкісний випадок в історії присвоєння назв львівських вуличок;
11. Костел Бернардинів (арх. Павло Римлянин та Амброзій Прихильний (Ваберене Нутклаус) – місце численних історичних подій та легенд;
12. Храм сестер-кларисок (арх. Павло Римлянин);
13. Вежа Корнякта та Успенська церква (арх. Павло Римлянин) – унікальне поєднання стилю Відродження та української церковно-будівної традиції:
14. Синагога «Золота Роза» - (арх. Павло Щасливий, за іншими даними Паоло Римлянин)
15. Каплиця Кампіанів – родзинка Латинського кафедрального собору.
Назагал, наша компанія пропонує чи найбільше екскурсій по Львову, тому у нас Ви матимете можливість вибору!
Пропонуємо екскурсію по Львову на італійській мові як для гостей з Італії, так і для студентів, що вивчають наймилозвучнішу мову світу! Дана мандрівка середньовічними вуличками пов’язана з архітектурними об’єктами, історичними подіями та романтичними історіями.
Комплекс монастирських будівель, що належали ордену Бенедиктинок у Львові (1586 р.) – творіння архітектора італійського походження Яна Покоровича. Площу монастиря створював закритий двір, обрамлений щільним квадратом будівель та оборонних стін. Але завдяки підвищенню двору та контрасту динаміки і статистики важких форм костьолу з легкою будівлею монастиря, об’єднаних високою вежею, досягнуто поглибленого емоційного та духовного виразу. І знову весь ансамбль пронизує тема арки і трикратного членування (стіна костьолу, лоджія в монастирі, порізи вежі), але тепер вже спеціально використано бокову стіну костьолу як фасад для повноти художньої концепції.
За початковим планом ситуація виглядала інакше – це була компактна споруда, яка включала костьол, дзвіницю і монастир, переконуючи в живучості доренесансних традицій. Костьол планувався трипрясловим, з вузькими вікнами. Його західна та північна сторони були зайняті дзвіницею та довгим коридором монастиря. Тут все виглядало замкнутим і похмурим, що було характерним для монастиря, який ховався за своїми не досить міцними мурами. Можна гадати, лише вирішення ансамблю площі привело до зміни плану, а це була перемога ренесансного світогляду.
Будував її виходець з Апенін Петро Красовський та місцевий українець-русин Андрій Підлісний. Згадка в грамоті короля Стефана Баторія про братську церкву, очевидно, стосується саме цієї каплиці, будівництво якої розпочали під вежею Корнякта. Адже не раз каплицю впродовж її існування іменують церквою Трьох святителів, також Старою церквою, каплицею Балабанівською, або Петропавлівською. Для українця Андрія Підлісного будівництво церкви з трьома верхами вважалося справою звичайною, але місцевого православного населення куб, не поділений на три частини, які б відповідали верхам, сприймалися якщо не святотатством , то у всякому випадку недоречністю.
Будівництво каплиці завершилося 1590 р., але посвята відбулася в січні 1591 р. Важливим документом, який підтверджує повноту форм її первісного вигляду (каплиця перекладалася до основи під час великого ремонту 1571 р., і, таким чином, виникла думка про зміну попереднього вигляду, переважно завершення, якому відмовляли в трибанності), є реєстр витрат за 1592 р. У ньому згадується про три бані церкви Трьох святителів, покриті бляхою і пофарбовані в червоний колір.