Про діяльність людвисарів XVII – XVIII ст. в столиці Галичини можна дізнатись на нашій екскурсії по Львову.
На західних землях України в другій половині XVII століття у зв’язку зі зниженням воєнної ролі міст, і зокрема Львова, зменшилося виробництво гармат; у XVII столітті їх зовсім не оздоблювали. Основним видом художнього литва стають дзвони. Людвисарське виробництво розвивається в цей час не тільки у Львові, а й y Підгірцях, Самборі, Станіславі, Перемишлі, Бродах. Ширших документальних даних про вироби цих ливарень немає, є лише згадки про їхнє існування. Якщо в XV-XVI століттях серед львівських людвисарів було чимало іноземців, головним чином німців, то у XVII столітті їх стало набагато менше, а пізніше зовсім не було. Певне пожвавлення ливарництва настало тут в останній чверті XVII століття, про що свідчить діяльність львівського майстра Григорія Бельховича. У 1630 році він відлив дзвін для костьолу бернардинів у Львові, прикрашений чотирма фризами рослинного орнаменту. Найцікавіший з них – широкий фриз у верхній частині, що являє собою пишну декоративну композицію із складних рослинних мотивів. За багатством орнаментації цей дзвін не схожий на ливарні вироби, що виготовлялися на західноукраїнських землях. Найближчі аналогії до нього можна знайти на дзвонах та гарматах Східної України кінця XVII – початку XVIII століття. Занепад львівського людвисарства у II-ій половині XVII ст. пов’язаний, у першу чергу, з численними війнами, які вела Польща в той час.
Пам’яток львівського ливарництва початку XVIII століття майже не збереглося. Серед них – фортечна рушниця з 1712 р. майстра Бальтазара Вернера, калібру 22,3 мм.
Нове його піднесення помічаємо в другій чверті XVIII століття. Серед львівських людвисарів цього часу найвідоміший Іван Полянський. Можливо, йому належить серія з дванадцяти невеликих гармат, відлитих у 1740 році, які дістали назву «апостолів».
На кожній є зображення якогось апостола, три фризи – з тонких спіралеподібних ліній, з гірлянд і з соковитих пальмет, а також герб Львова і дата «1740».
Сім гармат цієї серії зберігаються у Львівському історичному музеї. Виробам Івана Полянського, поряд з традиційними, властиві й нові риси художнього оформлення: перевага надається декоративності.
Львів для дітей особливо цікавий тоді, коли показати їм експозицію старовинної зброї, зокрема гармат.
Багато продукції дав у XVIII столітті львівський ливарник Федір Полянський. Вироби його майстерні відзначаються розмаїтою орнаментикою у вигляді симетрично розміщених гілок аканта з підвішеними до них гірляндами. Найкращою роботою Ф. Полянського є дзвони з годинника Кам’янець-Подільської ратуші 1753 року, оздоблені зображеннями, написами та орнаментом. Спеціальним призначенням дзвонів зумовлена їхня форма: вони низькі та широкі. Ф. Полянський створив також дзвін «Кирило» вагою близько трьохсот пудів, що вважався одним з найбільших у Галичині. Верхня частина дзвону прикрашена пишним орнаментальним фризом.
Людвисарські майстерні виробляли також різні побутові речі – освітлювальні прилади, посуд, каламарі тощо, які мали велике поширення аж до початку XIX століття. За технічними прийомами та специфічним художнім оздобленням вони становлять окремий вид художнього литва.
Литі каламарі були присадкуватої плескатої форми, з вушками для шнура, на якому вони підвішувалися до одягу. Прикрашували їх рельєфними зображеннями у вигляді лева або однорога.
Побачити вищеописану чудову колекцію гармат та фортечних рушниць зможете, відвідавши музей – арсенал на Підвальній. Воно вартує того!
