В Україні головні осередки художнього литва в XVI — першій половині ХVII століття були в Галичині та на Волині. В середині XVI століття львівські ливарники об’єднуються в окремий цех. Якщо за попередніх часів основним видом художнього литва були церковні дзвони, то з 2-ої пол. XVI століття ливарники-митці починають займатися відливанням гармат.
3 огляду на важливе значення ливарництва для військової справи та оборони міст і фортець, великі феодали та міські уряди почали приділяти цій справі особливу увагу. По містах і феодальних замках починають закладати ливарні майстерні, так звані людвисарні. Вже наприкінці XV століття людвисарня існувала у Львові. Вона знаходилася в міському арсеналі, пізніше прилягала до стіни Високого муру поблизу Королівського арсеналу та, власне, в останньому після його побудови в середині XVII cт. Про них Вам детально розкажуть та покажуть на екскурсії по Львову. В XVI ст. такі майстерні закладено в Теребовлі, Дубні та інших містах.
Важливою пам’яткою львівського художнього литва початку XVII ст. є бронзова гармата, що переховується в музеї Війська Польського у Варшаві. Її художнє оформлення дуже відрізняється від будь-яких інших гармат львівського виробництва. Задня частина цієї гармати оздоблена спіральними жолобами. Кінець жерла має вигляд пащі дракона. На гарматі є дата – 1614 р. та ім’я Мартина Кампіана – визначного львівського патриція. Цю гармату, можливо відлив тодішній міський майстер-людвисар Юрко, який виконував численні й різноманітні роботи і, очевидно, був видатним спеціалістом. Оформлення цього твору замовленого таки багатим і досвідченим аматором мистецтва, яким був Мартин Кампіан, вказує на високий художній смак її виконавця і на вимогливість замовця. Кампіанівська гармата має певну схожість з відлитою в той самий час у Вільні чи Несвіжі гарматою майстра Мользера, автора цілого ряду гармат з несвізького замка – резиденції Радзівіллів. Однак Кампіанівська гармата відзначається тим, що в її художньому оформленні збережено почуття міри і воно не суперечить функціональному призначенню речі, тоді як Мользер нерідко перетворював свої гармати на суто декоративні утвори у вигляді то античних колон з корінфськими капітелями, то фантастичних потвор.
Відомим у Львові майстром, що відливав гармати був Леонард Герле. Кілька його робіт виставлено в експозиції музею-арсеналу.
Єдиним відомим нам твором Мельхіора Герле, сина Леонарда, є гармата 1573 року. Порівняно з гарматами попередніх десятиліть, вона має масивніші форми. Її прикрашено чотирма фризами багато рослинного орнаменту. Орнаментика та написи виконані досить високим рельєфом. Тильну частину гармати завершує пластичний маскарон лева. Суворий площинний стиль львівського монументального литва XVI століття тут поступово набирає нових рис, розвиваючись у бік більшої пластичності. Ці нові риси особливо виразно розвинулися в українському ливарництві в наступні часи.
Побачити славнозвісні львівські гармати, яким по 400-500 років, та почути цікави факти про них Ви зможете на прогулянці «Львів для дітей».
