Скелі Тустань біля села Урич Стрийського району приховують величезну кількість секретів і це є однією з причин, чому туристи вирушають туди та на водоспади Кам’янка на екскурсію.
Скельні ходи Тустані
В першу чергу, секрети скель Тустані пов’язані із численними скельними ходами, видовбаними у період Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Ці ходи не є пов’язані між собою та пронизують різні скелі даного комплексу. Найвідоміший скельний хід, біля якого завжди зупиняються туристичні групи, висічений у вертикальній природній скельній стіні, що захищала фортецю Тустань від головної брами аж до підніжжя гори. Цей скельний хід є достатньо широким та високим як у верхній частині, так і в нижній. Людина середнього зросту, дещо пригнувшись, спокійно заходить туди, однак з кожним наступним кроком вхід звужується та знижується.
Через 10 метрів є можливим тільки проповзти ще один-два метри, а відтак, вхід звужується до невеликої щілини. Така картина спостерігається як у верхній частині ходу, так і в нижній. На жаль, протягом століть у результаті землетрусів, обвалів та людської діяльності цей хід виявився засипаним на значному проміжку в його центральній частині. Тому до сьогоднішнього дня ми так і не знаємо конфігурацію ходу, його оригінальні розміри в центральній частині та, навіть, чи був це один наскрізний хід чи два окремих входи.
Якщо все ж таки це був один наскрізний хід, то виникає ще одне питання: навіщо будівничим фортеці було потрібно ослаблювати її обороноздатність, продовбавши цей хід аж до підніжжя гори. Адже вихід з цього підземного ходу захищала лишень одна лінія оборони, та й то у вигляді частоколу. Якщо ворог взяв би штурмом цю лінію захисту, то через даний скельний хід він зміг би легко потрапити між першими і другими воротами фортеці.
Ще один скельний хід існує у верхній частині тустаньського комплексу. За свідченнями Володимира Гамерського з Дрогобича, які він давав вкінці 1990-х рр, у молоді роки (це десь кінець 60-х — поч. 70-х рр. XX ст.) він пролізав даним ходом, щоправда не уточнював куди. Однак, його свідчення викликають сумніви, оскільки до самого входу у цей скельний лаз людині спортивної тілобудови без спеціальної підготовки та альпіністського спорядження практично неможливо добратись.
Як кріпилися вежі на вершинах скель?
Найбільшою таємницею фортеці Тустань було те, як могли важкі дерев’яні вежі, встановлені нашими предками на самісінькій вершині скель, не завалюватися вниз під натиском потужних поривів вітру. На прогулянках – знайомствах з історією та архітектурою старого Львова ви можете дізнатися, що могутні вежі та фрагменти кріпосних стін час від часу обвалювалися. І це при тому, що були збудовані на твердій поверхні! А на Тустані вежі та комори часто виступали за межі плоских вершин, що створювало додаткову поверхню для вітрового тиску та ослаблювало стійкість.
Наскільки відомо, на той момент на Русі існувало тільки два методи фіксації дерева до кам’яних глиб, та й ті були досить ненадійними. По-перше, колоди з силою заганяли у попередньо видовбані пази на плоскій кам’янистій поверхні скельних вершин. Після цього будували стіни, оперті на зафіксовані колоди. По-друге, підлогові колоди підтримували косо встановлені дерев’яні підпори, заглиблені у попередньо видовбані отвори відповідного розміру в скелях. Цей спосіб фіксував оборонні дерев’яні споруди також ненадійно, але все вкупі, схоже, допомагало витримувати потужні карпатські шторми. На каменюках до сьогоднішнього дня збереглися численні пази та отвори, що були видовбані ще 800-1000 років тому назад.
Урицький скельний комплекс приховує ще чимало секретів, про які ми навіть не здогадуємося. Його таємнича аура, а також краса, цікава історія та чудові краєвиди довкола ставлять екскурсію на Тустань на одне з перших місць серед різноманітних турів Карпатами.
Містична печера
На самісінькій вершині гори знаходиться містична печера, котра була видовбана нашими пращурами в найбільшій та найвищій скелі. Печера має висоту приблизно в людський зріст, заокруглена з кам’яними лавками по периметру і місцем для вогнища по центру. На стелі та стінах печери, які плавно переходять одна в одну, збереглися мільйони (!) слідів від інструменту, яким видовбували цю печеру. Це ж скільки зусиль треба було докласти, щоб сотворити таке чудо?!
Дослідники вважають, що дана печера була видовбана ще в дохристиянські часи і служила місцем для жертвоприношень. Ця версія виглядає правдоподібною. Жити там дійсно було нереально, бо вона знаходилася на вершині, де часто дують вітри. Тим не менше, ми так і не знаємо, коли, ким і чим вона була видовбана, хто її використовував за призначенням і коли, що тут було в середньовічні часи тощо. В цілому, перебування в печері навіює на містичні думки, проте довго там ніхто не затримується, бо чомусь відчуваєш дискомфорт. На даний момент потрапити туди можна тільки нелегально, що ми не рекомендуємо, бо адміністрація заповідника «Тустань» встановила огорожу.
Овал на скелі
На одній із скель витесаний ідеально рівний гігантський плоский овал, на який мав кріпитися барельєф із зображенням Івана Франка. Це планували зробити у радянський час. Однак, чому цього не здійснили, ми не знаємо і до сьогодні. Про це жодного слова не сказано навіть у Вікіпедії про Тустань.
Отже, якщо вас зацікавив скельний масив біля села Урича, а ви перебуваєте у Львові з екскурсійною метою, тоді запрошуємо в подорож сюди, яка відбувається по неділях. Запис за телефоном 067-100-10-32.