В західних областях України, в Галичині, на Поділлі і Волині, завдяки використанню в будівництві матеріалу, що володів високою тривкістю, – каменю, збереглися окремі ансамблі забудов XVI-XVII ст. Найкраще уціліло старе місто у Львові.
Площа Ринок у Львові була забудована більш пишними будинками, ніж тогочасні житла інших кварталів, які зберігали типологічну подібність і мали скромніший вигляд та менші розміри.
Планування міських садиб і будинків
На планування будинків значною мірою впливали форми і розміри земельних ділянок, що відводилися під будівництво і були визначені існуючою системою податків. Забудова міста після пожежі 1527 р. провадилась на основі існуючого вже планування. Садиби мали форму прямокутника завширшки 10–12 метрів по фронту вулиць і завдовжки 20–30 метрів углиб кварталу.
За місцеположенням у межах кварталу було два типи ділянок – рядова і наріжна, які визначали й типи планування будинків. На рядових ділянках будинки мали кілька варіантів забудови, причому з боку вулиці було два приміщення. Звичайно, одне з них було більшим, а друге – меншим. Використовувалися вони, залежно від професії власника, як конторські або торговельні приміщення.
В глибині кварталу будинки переважно мали троїстий поділ. За приміщеннями, які виходили на вулицю, розміщувалися сходова клітка й невеликі темні кімнати; з боку двору були більші за розміром житлові кімнати й коридор, по якому можна було пройти у двір.
Таким чином, будинок у глибину кварталу досягав 25 метрів.
Дахи, подвір’я та склепіння
Дах був двоскатний, або й складнішої форми, яка давала можливість відвести воду в бік вулиці.
На маленьких подвір’ях розміщувався одно-, або двоповерховий флігель.
Побачити середньовічні подвір’я можна, замовивши екскурсія Дворики Львова.
Будинки на наріжних ділянках з торця мали планування, подібне до рядових, з тією різницею, що приміщення з вільної від забудови сторони були освітлені. Вони, як правило, мали глибокі підвали. Стіни будівель робили з цегли, а фасади, що виходили на вулицю, часто облицьовували каменем.
Переважна більшість приміщень першого поверху перекривалася склепінням – півциркульним, або хрестовим. Перекриття приміщень другого і третього поверхів, а іноді й кімнат першого поверху, що виходили у двір, робили плескаті по дерев’яних балках.
Такого типу будинків було багато споруджено в XVI-XVII ст. не лише у Львові, а й у Кам’янці-Подільському, Луцьку, Бродах та інших містах.
