Площа Ринок у Львові: екскурсія та огляд ратуші, кам’яниць, фонтанів та двориків

Це одна з найгарніших кам’яниць, яку обов’язково оглядаємо на екскурсії площею Ринок у Львові. Тут проживав італієць Роберто Бандінеллі. Він перебудував свій будинок у палац в модному на той час стилі Відродження. Його бізнес спочатку йшов дуже добре, він вперше організував доставку поштової кореспонденції зі Львова до європейських міст у 1629 р. Однак, його послуги виявилися занадто дорогими для магістрату, котрий

В часи середньовіччя належала родині Вільчеків. До наших днів дійшла відома історія про смертельний конфлікт за доньку власника Ганну Вільчківку, в якому італієць Урбан Убальдіні вийшов переможцем. Про цю історію завжди розповідають на екскурсії «Романтичний Львів» та «Легенди Львова».

Інші її назви – Лоренцовичівська або Анчовська. Архітектор П. Римлянин та П. Барбон. Вкінці XVI ст. нею володів фармацевт Лоренцович, котрий мав тут найстарішу аптеку. Свою доньку він видав за Мартина Анчовського, також аптекаря і, в той же час, радника короля Яна III Собеського.

Збудована в 70-ті рр. XVI ст. для Станіслава та Софії Ганель на місці старішої «Лукашевичівської», що згоріла в 1571 р. Архітектор П. Красовський. На думку деяких дослідників Львова, це був перший трьох поверховий будинок на Ринку. Ганелі займалися лихварством, завдяки чому дуже розбагатіли. В той час до Львова приїхали єзуїти, які жили в їхньому будинку на пл. Ринок, 5.

Збудований грецьким купцем з острова Кріт Костянтином Корняктом на місці двох готичних кам’яниць, згорілих під час пожежі 1571 р. Архітектор П. Барбон й, можливо, П. Римлянин. Критянин був особистим поставником вина королю. За хорошу службу король дарував йому шляхетський титул. Це дало йому змогу одружитися з шляхтянкою Анною Дзідушицькою.

В XVII ст. належала багатим вірменам Бернатовичам. В 1648 р. ця родина Богдану Хмельницькому викуп за зняття облоги з міста Львова в розмірі 100 тис. золотих червінців.

Збудований у XVIII ст. на місці семи будинків. Архітектор – Ян де Вітте. Стиль – бароко. Родина Любомирських дала Польщі багато воєначальників, тому на фасаді – барокові, стилізовані під мілітарні прикраси (лицар на розі будинку, списи, шаблі, щит тощо). З 1772 по 1821 р в цьому палаці знаходилася резиденція австрійських губернаторів.

До 1939 р. на пл. Ринок дому під даним номером не існувало, а був №12а. Як бачимо, люди в давні часи були неймовірно забобонними. Кам’яницю істотно перебудували в 1911 р. Стоїть на місці будинку Яна Альнпека, автора «Топографії міста Львова». В другій половині XVIII ст. будинок перейшов у власність братів Сігніо. Кожного вечора вони організовували забави, після чого відбувалися моторошні крики та бійки.

Побудована в XVI ст. Назву отримала від власника будинку, який його перебудував, – Антоніо Массарі. Він представляв інтереси Венеції у Львові, тобто був амбасадором. Отримав львівське громадянство. Кам’яниця має чотири вікна. У Львові існувало правило «трьох вікон» і за четверте вікно потрібно було платити немалий щорічний податок. Однак А.

Збудована у XVI ст., мала великі зали для банкетів. Власники здавали їх під весілля. В 1672 р. тут жив турок – казначей, котрий прибув за викупом. З другої половини XVI ст. в цьому будинку існувала аптека «Під золотим оленем». Належала до родини Зенткевичів.

Її збудувала родина Пелків у XVI ст. Вони мали землі, де були Пелчинські стави. Зараз там басейн та спорткомплекс «Динамо» на вул. Вітовського. З цією кам’яницею настільки мало пов’язано цікавих історичних, веселих чи інших подій, що біля нього навіть не затримуються гіди під час екскурсії площею Ринок.

В другій половині XIX ст. тут була крамниця Димета. В ній продали перший в Галичині Кобзар Т. Шевченка. Це трапилося в 1864 р.

Унікальний будинок, бо майже не змінився з XVII ст. Належав італійцю Урбан делла Ріппо Убальдіні. Він втік до Львова, рятуючись від гніву всесильного клану Медічі. Причина в тому, що він організовував змову проти нього. Змова була розкрита і йому прийшлося терміново втікати з Італії. Як би там не було, але прибув він не з пустими руками, бо почав скуповувати нерухомість у Львові.

За будівлями Західного фіртелю площі Ринок можна простежити зміну архітектурних стилів крізь віки. На фоні пишного ренесансу чи витворів класицизму моментами у очі потрапляють згасаючі сліди готики.

Збудована в 1580 р родиною німців Шольц-Вольфовичів, що походила з Сілезії. Цей будинок нехарактерний для львівського ренесансу. Родзинкою оздоби фасаду будинку є витесана з каменю сцена «Хрещення І. Христа в річці Йордан». Під нею скульптура поганської Фортуни. Це виглядає, як досить дивне поєднання. Архітектор теж, очевидно, з Сілезії. На бокових стінах є кілька маскаронів лиць тогочасних людей.

Спочатку належала Шольцам, вони як придане дочки віддали її зятю Антоніо Массарі. З другої половини XVIII ст. будинок належав Шептицьким, а перед тим – шотландцеві Гордону. У 1707 р. в ньому зупинявся Петро I. Існує легенда, що це був єдиний дверний портал на площі Ринок, де цар міг пройти не схиляючи голови. У 1920 р. фасад перебудований. Зараз там перша частина історичного музею.

Всередині збереглися пізньо-готичні підпори-виступи і ренесансна дерев’яна стеля.

Фасад залишився в стилі ренесанс з 1610 р. Оздоблений жіночими головками, вусатими обличчями чоловіків, двадцятьма голівками левів. Крім того, на фасаді висічені різноманітні філософські сентенції латинською мовою. В цьому будинку останню ніч перед стратою провів І. Підкова. Згідно з легендою, коли він підійшов до ешафота, то побачив, що той притрушений соломою.

На цьому місці в середньовіччі знаходилися два тривіконні будинки. Один з них належав Кампіанам, в другому жив Б. Зиморович. Військовий комендант Ф. Коритовський в другій половині XVIII ст. використав полонених гайдамаків, ув’язнених в арсеналі, для побудови великої кам’яниці на 5 вікон на місці двох старих. Після завершення будівництва Коритовський наказав стратити повстанців.

В цьому будинку наймала квартиру Ядвіжка Лужковська. Це було ще в далекому XVII ст. Коли до Львова приїхав польський король Владислав IV, то він випадково у вікні цього будинку побачив миле личко. Під час перебування в нашому місті його Високість проживав у будинку архієпископа на пл. Ринок, 9. На той момент король був вдівцем, тому з чистою совістю послав своїх слуг вияснити про дівчину.

Збудована в 1714 р., про що свідчить дата на фасаді. Скоріш за все на фундаментах, або й навіть на стінах старішого житлового будинку. У 1923 р. фасад був цілковито перебудований архітектором Броніславом Віктором. А ось скульптури у стилі арт-деко були виготовлені З. Курчинським.

Будинок № 32 з виходом на пл. Ринок збудований у 1912 р. на місці семи давніх кам’яниць, котрі займали всю вулицю Шевську. Належав ювеліру Філіпу Зіпперу. Це був перший львівський унівемаг. До 1939 р. називався «Trust» («Довіра»). Зараз в ньому знаходиться «Театр пива», в котрий, зазвичай, заходять туристи під час екскурсії «Пивний Львів».

Північний фортель вирізняється неабиякою яскравістю та барвистістю фасадів. Колись архітектори таким чином прагнули виділити власний проєкт серед інших, підкреслити його унікальність. Крізь століття будинки зазнавали багатьох перебудов, у XIX ст. було навіть заборонено використовувати такі яскраві фарби в будівництві, проте вони відродилися в останні роки.

Зазнала численних перебудов. Балкон кам’яниці підпирають консолі цікавої форми у вигляді левів, з пащ яких визирають людські лиця! Там мешкав Юзеф Понятовський, маршал армії Наполеона I.

В середині XVII ст., коли у Львові перебував польський король Ян II Казимир, котрий рятувався від шведських військ, тут появився монетний двір. В тогочасній Речі Посполитій був орендар коронних монетних дворів на ім’я Андрій Тимф. Оскільки король відчайдушно потребував грошей, то А. Тимф порадив йому з дозволу сейму карбувати монети, де вміст срібла був удвічі-утричі меншим за номінальний.

Вважають, що належала Боїмам в XVII ст. та монахам – василіанам – у XVIII ст.

Цей величний будинок на 6 вікон збудований з двох кам’яниць з трьома вікнами кожна. До 1945 р. тут знаходився популярний ресторан «Атляс». Власником був Едвард Тарлерський. Це було відоме місце, де збирались посли, письменники, художники, поети, математики. Сюди приходили: О. Новаківський, Розен, Бруно Шульц, Артур Рубінштейн, Сальський (відомий театральний режисер). Кнайпа «Атляс» була символом міста Лева.