Як утворювалися нові села в Українських Карпатах у XIV-XVII ст.

Відвідання Українських Карпат є мрією кожного українця, тому тури в гори є особливо популярними.

Звичайно, що під час подорожі туристи почують масу цікавої інформації, в тому числі і про утворення нових місць проживання горян.
Із зростанням населення у вже заснованих раніше селах Карпат та відсутності можливості розширювати їх далі виникала необхідність заснування нових поселень. Такі населені пункти утворювались майже біля кожного старого села, вони зберігали іноді навіть його назву, з додатком слова «Воля». Це пояснюється тим, що коли в старому селі закінчувались свободи і на селян накладались відповідні феодальні повинності, то те поселення, яке тільки що заснувалось, було вільне на ряд років від цих повинностей.
Наприклад, 20 селян с. Сторона, зговорившись між собою, почали копати землі, створили нове село, яке назвали Воля Сторонська. Мешканці старого села Нанчілки в 1555 р. кинули старі землі і перейшли на нові. В зв’язку з цим нове село почало називатись Нанчілкова Воля.
В багатьох випадках новоутвореним селам давались інші назви. Так, наприклад, із с. Плав’є виділилось село, яке дістало назву Тухолька, з с. Головецьке — Риків, із с. Хитар Кальне, з с. Волосянка – Ялинкувате. До речі, згадані населені пункти розташовані при трасі Київ – Чоп, тому, замовивши Сировинну екскурсію Закарпаттям, дізнаєтеся про них багато цікавого! Відомі непоодинокі випадки, коли вихідці (втікачі) з одного села селились у віддалених районах, але знов організованому поселенню давали назву села, з якого вони вийшли. Так, наприклад, вихідці із cіл Тарнава, Либохора, Волосянка, Головецьке, Риків теперішнього Турківського р-ну дали такі самі назви заснованим ними селам на Сколівщині.
В результаті таких міграцій на всій території в Карпатах зустрічається по кілька сіл з однаковими назвами.
Mісто Косів, засноване на початку XV ст. як село, до середини XVІІ ст. збільшилось на вісім сіл. Так само було з с. Печеніжин, на землях якого на початку XVІІ ст. були організовані такі села, як Молодятин, Свобода Рунгурська, Дем’янівка, Чорний Потік. Із основаного в 1355 р. с. Ясіня виросли села Стебний, Лазещина, Чорна Тиса, Свидовець, Кевелів, Косівчик та ін. Із с. Волове (тепер Mіжгір’я), заснованого 1499 р., виділились села Запереділля, Стригальня, Дешеве, Поточина, з с. Угля (XІV ст.)-села Колодне, Мала Уголька, Велика Уголька, Бобове, Груники.
Поряд із цими переважаючими формами організації карпатських сіл, безумовно, існували ще й інші. Так, з метою збільшення земельних ділянок за рахунок лісів та чагарників вишукувались підходящі масиви, які підготовляли під орні землі. Вирубували обрану ділянку лісу, галузки та дрібні дерева, складали в купи, спалювали, утворюючи таким чином «спаль», «згар», «погар», «лази» (від слова «пролазити»). Із зростанням сімей ці лази, які спочатку були додатковим резервом орної землі, почали заселятись окремими сім’ями. Так створювались хутори, які згодом ставали самостійними селами, і невипадково в Карпатах зустрічаємо населені пункти, в назві яких є слова «лази», «погар».
Іще один шлях створення поселень – із зимарок. У деяких населених пунктах Бойківщини і майже скрізь на Гуцульщині на пасовиськах або в тих місцях, де заготовляли сіно, будували тимчасові житла, так звані зимарки, які пізніше почали використовувати як постійні.
Розвиток поселень у Карпатах проходив з урахуванням природно-географічних особливостей та напряму господарських занять населення, землеробства чи тваринництва.
Дізнатися більше про назви та виникнення населених пунктів Гуцульщини можна під час туру в Яремче, Буковель та Говерлу.

Залишити заявку