Землеробський характер карпатських поселень XV-XVI ст

Туристи, перебуваючи в турі вихідного дня по Карпатах, часто задають питання гідам: якими були перші поселення тут, в яких місцях люди спочатку селилися, чи викорчовували вони ліс, чи може використовували галявини, або згарища. Нижче подаємо відповіді на дані питання.
Поселення мешканців Карпат відзначались рисами, характерними для всього українського народу, який протягом століть вдосконалював прийоми і форми, що відповідали умовам життя і побуту та естетичним уподобанням, хоча внаслідок специфічних суспільно-економічних, а також природно-географічних умов тут зустрічаються і певні відмінності.
При заснуванні поселень в Українських Карпатах поселенці початково задовольнялись примітивним житлом, яким могли бути колиби.
Прихильники волоської колонізації Карпат доводили, що так звані волоські села виникали в тих місцях, де стояли волоські колиби, які поступово перетворювались в житла, тому, нібито, всі карпатські корінні поселення на першій стадії були безсистемними. Такі твердження не витримують критики, але вони мають підставу, звичайно, не щодо права, на якому були засновані, а щодо спрямування господарства і в даному випадку стосуються території з тваринницьким напрямом господарства. На території Карпат, де переважав землеробський напрям господарства, заселення йшло долинами річок, а коли виходило на пологі тераси, розпорошувалось.

Поселенці минали як стрімкі урвища, гірські хребти, так і вузьке дно долин. Як найвідповідніші місця для заселення обирались долини річок із широкими терасами для розміщення будівель і решта земель із подібним географічним розташуванням, тобто відсутністю стрімких схилів та наявністю пологих, на яких можна було б підготувати землю під сільськогосподарські культури. Це, до речі, гарно видно в селах Корчин, Крушельниця, Підгородці Сколівського району з їхніми широкими луками, прилеглими до ріки Стрий, котрі зустрічаються по дорозі на екскурсію до скель Тустані.

При заснуванні поселення немаловажну роль відігравала орієнтація щодо сонця та захист од вітру.
Про те, що заселення в переважаючій більшості карпатських сіл мало землеробський характер, свідчать перш за все грамоти на заселення окремих карпатських cіл, а також пізніші акти ревізій, які теж документально підтверджують господарську спрямованість поселенців.
Так, при ревізії с. Звір зафіксовано тільки що осілих 19 селян, які ще не викопали поля і не поставили хати . Аналогічний запис в про с. Прилуки, в якому сиділо 12 вільних кметів, що викопали 6,5 лана землі і мали намір викопати ще 10 ланів. Аналогічне становище зустрічаємо і на закарпатській частині.
Незалежно від того, яке господарське спрямування мали нові поселення і поселенці, їм на перших порах необхідно було тимчасове житло. Таким житлом могли бути колиби (шалаші). І якщо для тваринницького напряму господарства необхідні були просторі луги, сінокоси для випасу худоби, а вести господарство можна було силами однієї родини чи навіть одного господаря, то зовсім інші вимоги стояли перед поселенцями-хліборобами. Щоб корчувати, палити ліс, освоювати неугіддя, необхідна була взаємодопомога, в одному масиві легше було захищати посіви від диких звірів. Крім того, цього вимагала і двопільна система землеробства.
Підсумовуючи все вищенаведене, бачимо, що перші поселенці в Карпатах змушені були вирубувати ліс та випалювати його для розчищення ділянки, щоб вести землеробство. Задля цього відшуковувалися широкі тераси гір. Але для того, щоб почути більше про колонізацію Карпатського регіону в Середні Віки, і, заодно, насолодитися краєвидами пропонуємо вибір екскурсій по Карпатах.