Друкарня Пілерів.
Збудована в шикарному неокласичному стилі на розі вулиць Винниченка і Личаківської ще на початку XIX ст. В цьому домі вперше в Україні утворилася профспілка працівників, які зуміли відстояти серед інших прав 10-годинний робочий день (тобто, власники хотіли заставити їх працювати значно більше!) та добитися заборони дитячої праці на виробництві. Будинок є настільки великих розмірів (за мірками того часу) і так пишно оздоблений знаменитим скульптором Г. Вітвером, що його можна сміливо порівнювати із відомими львівськими палацами.
Порохова вежа.
Одна з небагатьох середньовічних башт і найкраще збережена, що дійшла до наших днів. Незважаючи на свій похмурий, дещо приземкуватий вигляд, належить до пам’яток архітектури епохи Відродження. Побудована у 1556 р. У мирний час в ній зберігали зерно, в часі війни – порох і амуніцію. Для її будівництва використовували необтесаний, дикий камінь. Товщина стін внизу сягає трьох метрів. Колись в середині стіни були проходи до бійниць. З обох боків від входу розміщена пара мармурових «сплячих» левів. Їх привезли російські окупаційні війська після захоплення Львова в 1914 р. Цікаво, що коли групи приїжджають своїм автобусом у Львів оглядова екскурсія починається від Порохової башти.
Губернаторські вали.
Входили в третю лінію оборони, мали 14 м висоти, однак пізніше їх дещо зрізали. У 1821 р. тут було розбито сквер «На валах». Перед встановленням пам’ятника Чорноволу в парку були проведені археологічні розкопи. Виявлено численні артефакти XV-XVIII ст., зокрема залишки кераміки, скла, по одній німецькій та польській монеті тощо. Проте, найголовнішою знахідкою виявилися залишки мурованого ескарпу майже від самої поверхні і до глибини 6 м. У Вікіпедії сказано, що ці залишки датуються XV-XVII ст. На нашу думку, вони можуть бути тільки з XVI-XVII ст., бо у XV ст. будувалася лишень 2-га лінія оборони, а коштів та потреби у третій, на той момент, ще не було. Знайдено було також сліди поселень XV-XVIII ст. Така близькість людського житла до оборонних мурів не викликає здивування, бо в період небезпеки люди ховалися за міськими мурами. Житло тоді приходилося палити (воно було тільки дерев’яним), аби ворог не мав де сховатися.
Палац австрійських генерал-губернаторів.
Перші губернатори Галичини та Лодомерії мешкали в палаці Любомирських. Надалі австрійська адміністрація викупила ділянку землі, що належала Графині Коморовській з Потоцьких (Коморовщина) і збудували на ній палац в 1821 р.
Палац Намісництва Галичини.
Збудований у 1880 році. Вражає розмірами та витонченістю архітектурних форм. З його балкону цар Микола II виголосив промову після захоплення Львова російськими військами в процесі боїв на початку I-ої Світової війни. Зараз тут розташована обласна рада.
Костел Св. Духа.
Костел Св. Духа побудований на гроші Якуба і Теофілії Собеських. Вони дали 30 тис. злотих. Побудований в формі латинського хреста, його фасад багато прикрашений білокам’яним архітектурним декором. Храм цей у різні часи називали по-різному – Мадонни, Св. Духа, Стрітення. Він є пам’яткою епохи бароко, збудованою 1642 р. за проектом італійського архітектора Джакомо Джізлені. Той був придворним архітектором при Владиславі IV та його братові Янові Казимиру. В костелі є студентська каплиця, яку розмальовував відомий маляр Ян Генрик Розен. В радянські часи тут знаходився інститут метрології та стандартизації. Зараз це – церква Стрітення Господнього. Оглядова екскурсія по Львову передбачає зовнішній огляд цього об’єкту та коротку розповідь про нього при підйомі автобусом вулицею Винниченка до Високого Замку.
Монастир кармелітів босих.
Костел Св. Михайла чернечого ордену кармелітів босих – це пам’ятка архітектури раннього бароко. Знаходиться на пагорбі. Його автор – італійський архітектор Ян Покорович з Ломбардії. Будівництво розпочалось 1634 р.
У тому ж столітті постав монастир, оточений могутніми оборонними стінами, їхню велич можна побачити зі сторони вул. Просвіти. Загалом це була досить укріплена споруда, яка, щоправда, сильно постраждала під час штурму Львова шведами на початку XVIII ст.
Розмальовував інтер’єр костелу Св. Михайла Джузеппе Педретті. Розписи італійця залишились тільки на стелі, зокрема «Осада міста Львова турками» в правій наві, а над іконостасом – «Юрій Змієборець». Зберігся вівтар, фондований ще Яном III Собеським.
Оглядова екскурсія по Львову на автобусі дасть Вам чудову нагоду глянути на величний передній фасад цього костелу, збудованого на пагорбі, та фрагмент муру монастиря, на котрий штурмовими драбинами вибиралися наверх солдати Карла XII.
Босяцька хвіртка.
Восьма школа – це те місце, де була босяцька хвіртка. Її прорубали на прохання монахів-кармелітів, незважаючи на те, що вона послаблювала оборонну здатність міста. У 1704 р. через цю хвіртку у місто увірвалися спішені драгуни Карла XII.
Палац римо-католицьких єпископів.
Завершує ансамбль вулиці Винниченка. Збудований у верхній частині вулиці, на пагорбі, на куті В. Винниченка і М. Кривоноса. Будівля містить нашарування стилів (ранній неокласицизм, бідермаєр, пізній неокласицизм). 25 червня 2001 р до палацу під’їхав кортеж Папи Римського. Після відвідин будівлі понтифіком влада вирішила передати її римо-католицькій архидієцезії.
Цей будинок Ви побачите у всій красі, якщо відвідаєте оглядову автобусну екскурсію Львовом.
