Ансамбль Успенської церкви у Львові включає храм, каплицю Трьох Святителів і вежу – дзвіницю К. Корнякта. Серед усіх храмових комплексів України ренесансні риси найбільше вплинули саме на архітектуру цієї групи будівель, котрі належали Львівському братству.
Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Львові
Будівництво храму у 1571 – 1529 роках
Геніальний шедевр італійського ренесансу та української церковно-будівної традиції з’явився у Львові після того, як церква Успіння Пресвятої Богородиці, яка протягом століть будувалася та перебудовувалася на цьому місці, згоріла у 1571 р. До будівництва нового храму було запрошено іменитого італійського архітектора, відомого нам, як Павло Римлянин. Договір з ним було заключено в 1591 р.
План Павла Римлянина відзначався цільністю і простотою. Церкву архітектор проектував, як можна гадати, одноапсидною базилікою в стилі популярної в кінці XVI ст. римської «доріки». Очевидно, між зодчим і братством існувало цілковите порозуміння. Спільність їх естетичних поглядів виявилася в попередніх спорудах, і на даному етапі братчики не сліпо довірялися майстрові, а з глибоким розумінням справи постійно перебували в атмосфері всіх будівельних інтересів, про що свідчать їх фахові вказівки архітекторам та будівельникам. Замовляючи в 1593 р. якомусь грекові виконання трьох вікон у «попівському» будинку і тому ж Павлу Римлянину вікна та колони «з базою і капітелем», вони в реєстрах видатків залишали запропоновані ними малюнки об’єктів.
Успенська церква виділялася єдністю стилю і глибоко змістовним образним вирішенням. Вона займала вузьку продовгасту ділянку. Позбавлена довколишнього обходу, церква відкривалася фрагментарно зі сторони вулиці Руської й апсиди. Сторона церкви, що виходила на Руську, виконувала роль фасаду. Для надання їй масштабності архітектор зв’язав стильовою єдністю всі три об’єкти: сакральний храм, вежу Корнякта та каплицю Трьох Святителів, створивши, таким чином, ансамбль Успенської церкви у Львові. Цей комплекс настільки унікальний, що в 1978 р., навіть, був включений у список світової спадщини ЮНЕСКО. Про це зазвичай розповідають на оглядовій пішій екскурсії центром Львова, або екскурсії “Сакральний Львів”.
З будівництвом Успенської церкви сталося так, як і з іншими спорудами, запроектованими Павлом Римлянином, – жодну з них він не довершив. Братство запрошує в 1597 р. ще одного будівничого – Войтіха Капіноса, тестя Павла Римлянина, а через рік – Амброзія Прихильного. В 1598 р. Павло Римлянин повністю склав повноваження головного будівничого і залишив роботу. Причини добровільного чи примусового його увільнення невідомі. Очевидно, між братством і архітектором з’явилися непорозуміння: перше, що братство в 1598 р. виступило проти стін з цегли і наполягало на їхній заміні тесаним каменем. Через це були зруйновані зведені до даху стіни. По-друге, можливо найвагоміше, братство, гадаємо, не погоджувалося з проектом італійця щодо храму як однозальної, однокупольної споруди.
Близько 1612 р. стіни були зведені до перекриття, але будівництво після тривалої паузи продовжувалося в 1627 р.: завершено склепіння в притворі, через два роки закінчено вхід з боку Руської вулиці. Над вхідними дверима з’явився напис: «Храм сей честний совершился року Божія АХКО (1629)».
Хто фінансував будівництво Успенської церкви у Львові?
Фундаторами будівництва храму були:
• Ставропігійське братство;
• сім’я молдовських господарів Могил;
• польський король Сигізмунд III Ваза;
• три московські царі: Федір Іоанович, Борис Годунов та самозванець Лжедмитрій I (останній дав 950 злотих).
Через те, що значні кошти надали господарі Молдови, церква отримала неофіційну назву – Волоська. В 1631 р. храм освятили. Серед запрошених гостей був Петро Могила (митрополит київський). Церква Успіння Пресвятої Богородиці була єдиним православним храмом в межах середньовічних мурів. Святиня тринефна. Величезні колони ділять внутрішній простір на нави. В парусах арок є герби фундаторів будівництва: молдовських господарів, московського царя, короля Польщі Сигізмунда III Вази і Ставропігійського братства.
Куди подівся старовинний іконостас храму?
Для церкви було замовлено іконостас у Федора Сеньковича на початку XVII ст., однак він згорів у 1630 р. Його учень Микола Петрахнович відновив ряди іконостасу і відбудував його заново. Зараз іконостас знаходиться у с. Грибовичі, куди його продали у XVIIІ ст. (однак, страсний ряд так і залишився в Успенській церкві). Іконостас з Успенської церкви, перевезений в Грибовичі, належить до трьох найстаріших в Україні, поруч із аналогічними шедеврами Рогатинської та П’ятницької церков (остання знаходиться у Львові).
Вітражі Успенської святині
На початку ХХ ст. Петро Холодний створив вітражі у сецесійному стилі. Вітражі, що виходять на вулицю Руську, це “Галицька Русь”, “Київська Русь”, “Фундатори”, з іншої сторони – “Хрещення у водах Дніпра” та “Преображення Господнє”.
Дзвіниця К. Корнякта
Дзвіниця Корнякта збудована у 1572-78 рр, початково мала три яруси. В 1695 році був добудований ще один, четвертий ярус. Її сучасна висота близько 66 м. Свою назву отримала від фундатора її побудови – грецького купця з острова Крит Костянтина Корнякта, котрий осів у Львові. Стіни вежі зведені з ламаного каменю, в той час, як каплиця і церква – з кам’яних блоків. Ця вежа відноситься до кампанел — стоїть осібно від церкви, хоч і з’єднана з нею переходом. Барокове завершення дзвіниці було споруджено у XVIII ст.
Під дахом висить дзвін “Кирило” діаметром 2 м, висотою стільки ж. При дзвонінні він видавав насичені низькі звуки. Коли дзвонив “Кирило”, то заглушував дзвін домініканського костелу. Тому римо-католицькі ченці постійно жалілись на цей факт бургомістру. Але, коли хтось народжувався, одружувався чи помирав, незалежно від конфесії, то просили, щоб дзвонив саме “Кирило”. Це робили для того, аби всі в місті знали про цю подію.
У вежі свого часу був цінний архів. Там зберігалися навіть давньоримські твори. Однак, все згоріло у кінці XVIII ст.
Каплиця Трьох святителів
Каплиця Трьох Святителів в плані прямокутна без внутрішніх стовпів та пілястрів. Її перекриття зроблено з системи арок, де дві більші арки несуть на собі пару менших. Цю міні – церкву завершують три верхи. Цікаво, що фасад каплиці виглядає значно багатшим, ніж фасад Успенського храму. Пілястри поділяють його на три поля. В середньому з них розміщено різьблений портал гарних пропорцій, оздоблений багатим рослинним орнаментом, в основі якого – виноградна лоза з гронами ягід. В бокових полях – півциркульні вікна.
Інтер’єр каплиці відзначається святковістю й мальовничістю. Він наповнюється світлом через щойно згадані вікна, але ніколи не буває яскраво освітленим. Зазвичай, всередині каплиці панує дивна гармонія сонячних променів та затінених кутків та верху. Площини внутрішніх сторін бань каплиці вкриті соковитим різьбленим орнаментом. Своєю затишністю й камерністю інтер’єр каплиці нагадує внутрішній простір милого серцю невеликого сільського дерев’яного храму.
Всі частини ансамблю Успенської церкви мають виразні відмінності між собою в масштабах і композиційних принципах побудови. Вони сприймаються одночасно лише з подвір’я, яке належало братству. Масштабні співвідношення всіх споруд виступають, як одне гармонійне ціле, де кожен з елементів підкреслює особливості іншого. Трьохсвятительська каплиця, прибудована до стін дзвіниці, підкреслює могутність її форм. Разом з тим, на тлі суворої стіни особливо добре сприймаються ажурність та витонченість силуетів силуету верхів міні – церкви та її мініатюрність. Сама церква за розмірами є ніби перехідною ланкою від каплиці до башти Корнякта. В кожній споруді різні ордери та різна їх трактовка: найбільш деталізована вона в каплиці, стриманіша – у церкви, а в дзвіниці ордер виступає у вигляді членувань самої стіни.
Якщо Ви вперше приїдете у Львів екскурсії по місту треба брати обов’язково, бо відвідування Успенки входить до графіку походів з гідом.