На сьогоднішній день є відомими сімейні долі кількох власників кам’яниць на площі Ринок у Львові кінця XVI – XVIII ст. Це дає змогу зрозуміти, скільки все ж таки вони мали дітей, котрі дожили до повноліття. Адже дітей, котрі померли при народженні, чи в дитячому віці хроніки та інші документи того часу могли і не згадати. Також, тоді частими були повторні шлюби, оскільки жінки через примітивність середньовічної та ранньомодерної медицини часто помирали при родах.
Кам’яницею на площі Ринок №2 володів чоловік шляхетного роду, уродженець Флоренції Роберто Бандінеллі.
Перш за все його ім’я асоціюється з львівською поштою. Цікаво, щоб досягнути успіху у новому місті юнак одружився з Констанцією Убалдіні (після 1622 р.), дочкою свого покровителя. Дівчина була освіченою, багатою та з приданим. Єдине, чого їй бракувало, – це краси. Тому згодом Бандінеллі побрався вдруге із Анною Сеґніо. Від другого шлюбу в італійця народилося шестеро дітей: чотири сини та дві доньки.
У 1580 р. у Львові розгорнувся справжній скандал довкола 18-річної заможної красуні Ганни Вільчек. Претендентів на її серце та посаг не бракувало. Особливо ж її домагалися одружений поляк, батько двох дітей, П. Єльонек та запальний флорентієць Урбан делла Ріпа Убальдіні. Та віддала перевагу італійцю. Він одружився з Ганною, і у них народилося два сини і донька Констанція. Вона, до речі, стала невісткою родини Бандінеллі. На фото нижче бачите кам’яницю, де проживали Вільчеки (Вільчки).
Найвідоміший власник «Чорної кам’яниці» – лікар Мартин Анчевський. Він був одружений із Регіною, донькою попереднього власника. Цей шлюб дав життя єдиній донечці Анні. Згодом аптекар одружився вдруге, немає відомостей про те, чи у пари були діти.
Один із найбагатших міщан, Костянтин Корнякт побрався з Анною із знатного українського роду – Дідушицьких. Цей шлюб був цікавий, оскільки молодята уклали угоду, згідно з якою Корнякт зобов’язувався тепер і в майбутньому забезпечувати дружину та надати їй законне право на половину свого майна. В свою чергу Анна мала придане у 2000 золотих. У пари народилося троє хлопців та троє дівчат. Побачити знамените внутрішнє подвір’я палацу Корнякта, що вибудуване в стилі Венеційських двориків, можна, замовивши екскурсію Чудеса Львова.
Дім під № 8 належав відомим у Львові вірменам, торговцям Бернатовичам. Один з представників роду, Христофор Бернатович, був дуже кмітливим і здібним до ведення ділових справ хлопцем. Одружився з Констанцією, котра народила йому два сини. Обидва виросли успішними та працювали при королівському дворі.
Кам’яниця №10 у 1760 р. була реконструйована польським магнатом Станіславом Любомирським. Саме тому, хоча він не був власне будівничим, її називають палацом Любомирських. У 36 років Станіслав одружився з Людвікою із династії Потіїв. Дружина була заможною та допомогла Любомирському примножити маєтки. У них народилося четверо синів.
Один із синів Катаріни Шольц-Вольфович, Ян Алемпек, проживав за адресою пл. Ринок 13. Немає інформації про те, як звали його кохану, проте відомо, що у нього було 5 надзвичайно освічених синів.
Власник 23-го номеру центральної площі міста Шольц-Вольфович походив із знатного міщанського роду з Сілезії. В нього була кохана дружина Беата, донька патриція Гази зі Львова, яка народила йому 12 синів та 12 доньок. Навіть для XVII ст. це була дивовижна кількість, враховуючи, що всі діти від однієї жінки.
Кам’яницю Гросваєрівску заклав Мартин Гросваєр, який був одружений із племінницею Кампіана, Ганною Львувською. В цієї пари народилась всього одна красуня-донька.
Як бачимо, дані є досить уривчастими, але з того, що наявне, відомо, що кількість дітей була абсолютно різною у власників найголовніших кам’яниць Львова. Разом з тим, можна помітити, що більшість господарів мали 3-6 дітей протягом свого життя, що, за мірками того часу, було все ж таки малувато. Не виключено, що до нас дійшли відомості тільки про тих нащадків, котрі вижили в дитячому віці. Одначе, людей тоді страшно косили пошесті та й звичайні захворювання, ліків від яких не було. Атмосфера тісного та брудного середньовічного міста якраз і сприяла їхньому поширенню. Тому, навіть 3-6 дорослих дітей на одного патриція та 1-2 його дружини, враховуючи згадані епідемії, – це не так вже і багато. І це було однією з причин, чому виродилися відомі львівські патриціанські роди.
Якщо бажаєте дізнатися більше про відомі родини львівських патриціїв та їхні чудові кам’яниці, не вагайтеся і замовляйте після приїзду у Львів екскурсії для душі та романтичного настрою.
