Мальовниче Синевирське озеро вважається найбільшою натуральною водоймою Українських Карпат. Розмістилося воно високо в горах – на висоті майже одного кілометра над поверхнею моря, в Міжгірському адміністративному районі Закарпатського регіону, серед хребтів Внутрішніх Горган. В середньому, Синевир займає площу в 4-5 га, середня ж його заглибленість коливається від 8 до 10 м, а максимальна – сягає 24 м.
Цікаво, що через своє високе розташування та порівняну глибоководність, навіть у найбільш теплі літні дні, температура верхнього шару води не прогрівається більше 18°C, а на глибині 2-2,5 метра температура знижується до 10-13°C. Слід зазначити, що глибинні шари води, як літом, так і зимою, мають однаково низьку температуру – близько 4°C.
Відомо, що це високогірне озеро «народилося» відносно недавно (в геологічному контексті) в результаті відколу частини гори, зумовленого землетрусом. Це трапилося десь з десяток тисяч років тому. В результаті зрушення та обсипання гірських порід утворилася могутня гребля, що цілком перегородила вузьку долину. Саме в той час і виникла улоговина, яка стала заповнюватися водою з трьох гірських струмків. Потім, вода все ж таки знайшла вихід у вузькому тілі греблі, і озеро стало проточним.
В наші ж дні, найбільше озеро в Карпатах живиться поверхневими та атмосферними водами, з водного плеса витікає невеликий струмок (басейн р. Тереблі). Вода в ньому, – слабомінералізована, чиста та дуже прозора. Рівень води міняється впродовж року – на 3,5 м. Найбільшим та найповноводнішим озеро стає навесні – коли тануть сніги та стікають водою вниз.
Навколишня місцевість, включаючи й саме карпатське озеро, входить до складу однойменного природного парку національного значення, й відзначається надзвичайною живописністю та величністю. Це край недоторканої лісової природи, де схили гір просто потопають у зелені. Саме ж озеро, навкруги оточене величними сосновими та буковими лісами. Могутні вікові дерева (вік деяких перевищує 150 років), подібні до килима, який м’яко спускається з гір та підступає до самих берегів водойми.
Що ж стосується ґрунтового покриву, то для значної площі даної місцевості, характерними є так звані «підвісні» ґрунти, які утворюються в умовах високої вологості, на кам’янистих розсипах, покритих шаром зелених та сфагнових мохів. Цікаво, що на довколишній території озера (парк «Синевир») налічується близько 890 видів різноманітних рослин, з яких, аж 133 види є рідкісними. Зокрема, значним флористичним багатством відзначаються полонини та висячі трав’яні болота. Слід зазначити, що влітку тут достигає ожина, чорниця, малина та інші смачні дари природи.
Не менш багатим, є і тваринний світ даної місцевості, де переважають представники бореального комплексу. Так, із ссавців тут поширені: бурі ведмеді, дикі кабани, вовки, рисі, лісові й кам’яні куниці, видри, борсуки та горностаї, а також, олені, козулі, білки та інші тварини. Багатим та різноманітним є і видовий склад орнітофауни. Зокрема, на деревах часто гніздяться глухар, тетерук, рябчик, можна побачити тут й білу та чорну лелек, канюка, пугача, довгохвосту сову, дятлів різних видів, білоголового дрозда, тощо. На озеро ж, часто прилітають дикі качки.
У самій водоймі полюбляє плавати форель (озерна, джерельна, райдужна), яка, як відомо, мешкає виключно в чистих водоймах. Постійними жителями Синевирської води, є й маленькі прісноводні рибки – гольяни, які невпинно плавають біля берега у пошуках поживи.
Отож, як бачимо, озеро Синевир – неоціненний скарб природи та справжня перлина Українських Карпат, яку з упевненістю можна вважати особливою знахідкою для туристів.
