Серед монументальної скульптури Львова визначне місце посідає скульптурна група «Бій архангела Михаїла з сатаною». За задумом, королівський арсенал у Львові мав би мати емблему у вигляді скульптурної групи за прикладом однотипних емблем арсеналів Антверпена, Аусбурга.
Вищезазначена скульптурна композиція справді спочатку розміщувалася на порталі внутрішнього двору арсеналу. Її ініціатор, очевидно, архітектор Павло Гродзицький, навчаючись в Антверпені, був обізнаний з тогочасними пам’ятками цього та інших міст. Можна допускати, що враження від головного входу аббатства св. Михаїла в Антверпені послужило відправною точкою для вирішення художнього образу порталу королівського арсеналу у Львові. Справа в тому, що вхід до аббатства завершує скульптурна група із зображенням бою архангела Михаїла з сатаною. Однотипний характер скульптурної групи, очевидно, за задумом архітектора, підходив для Львова, а парадний портал служив би для неї відповідним п’єдесталом.
Якщо портал, що сконцентрував досягнення ренесансної архітектури у Львові і найновіших художніх вирішень теоретичної і практичної європейської думки, сприймався цілком закономірно, то скульптурну групу можна зарахувати до виняткових явищ. Її виділяють актуальність ідейно-естетичних вимог, образна глибина і зразковість художньої форми. В ній втілювалась потреба в тематичних, популярних в маньєристичному мистецтві історіях із загостреними ситуаціями, з зіткненнями контрастних характерів.
Все ж зображення «Бій архангела Михаїла з сатаною» відзначає наявність певних неузгоджень, і закономірно з’явилася думка про різночасовість створення кожної з постатей, насамперед в образному вирішенні, яке ускладнило стильове визначення, бо в постаті архангела дотримано позиції ренесансу, а в його антиподі – їх заперечення. Архангел Михаїл зображений молодим воїном, в обладунку – про його святість нагадують лише трактовані крила. Він належить до найгармонійніших образів львівської скульптури першої половини XVII ст. В цьому воїні, сильної волі й мужності, втілена ренесансна ідея про гуманне призначення людини на землі. В українській поезії першої половини XVII ст. архангел Михаїл прославляється як захисник від житейських бід і несправедливостей.
Образ сатани відбиває на собі не ренесансне, в межах реальності антропоморфне уявлення цього єства, а маньєристичне під дією містичних ідей контрреформації. Звідси повернення до готичної ірреальності. Отже, в сатані поєднанні фантастичні й натуралістичні форми, з перевагою в загальному трактуванні декоративності: тіло людини, руки з пазурами на пальцях, одна нога – людська, друга – замість ступні має лапу хижого птаха, голова – поєднання форм цапа і пса, – таке зображення відповідає фламандській маньєристичній інтерпретації сатани.
Зараз скульптура знаходиться на експозиції у музей арсенал у Львові.
