Рішення уряду ради міста Львова про порядок виконування ремесла підмайстрами мулярського цеху від 8 червня 1598 р.

У пізньосередньовічному Львові виступи підмайстрів (челядників) проти майстрів, які напів-дарма використовували їхню працю були однією з форм боротьби. Збережені численні документи про заворушення підмайстрів, про різні форми їхньої боротьби за поліпшення умов праці, проти зловживань і знущань з боку майстрів і цехової верхівки. Наші екскурсії у Львів гарантують Вам оповіді про складні цехові взаємовідносини тих часів, гноблення майстрами-католиками православних підмайстрів. Нижче цитуємо документ, повна назва якого така – «Рішення уряду ради міста Львова про порядок виконування ремесла підмайстрами мулярського цеху у зв’язку з постійними суперечками між ними й майстрами від 8 червня 1598 р.»
«З декрету Львівської міської ради, оголошеного в справі спору між чесними товаришами мулярського ремесла, як позивачами, та славетними старшими і всіма молодшими майстрами того ж ремесла і цеху, як відповідачами, з приводу деякої несправедливості, допущеної обома сторонами всупереч прийнятим звичаям і проти думки привілею про заснування згаданого цеху.
Згаданий привілей повинен залишитися цілим і непорушеним разом з усіма умовами та з застереженою для управління можливістю виправлення помилок, якщо вимагали б цього обставини часу.
Щодо четвертого артикулу, вміщеного у згаданому привілеї, то він зараз звучить так: товариші не повинні найматися до робіт вартістю понад вісім золотих, а прийняті мулярські роботи і будови повинні виконувати з власного матеріалу, не з чужого, і то за відомом кого-небудь із старших, під загрозою кари, яка внаслідок донесення з боку майстрів накладатиметься цим урядом на того, хто робить інакше, відповідно до роду провини.
Натомість на передмісті цього міста товариші не сміють виконувати робіт при будуванні мурів під загрозою втрати і позбавлення ремесла. Також товариші не повинні утримуватися виключно з приватних робіт, так званого трункалю, і відмовлятися від роботи у майстрів. Не повинні теж ті товариші самовільно залишати майстрів, згідно з давнім звичаєм. Заробіток за один день праці досвідченого в ремеслі товариша становитиме вісім грошів, не більше, і триватиме доти, доки захоче цей уряд.
Даний декрет, який відповідає справі доброго ладу в цьому місті, про що піклуватися доручено урядові, прийняли сторони як закон».