Вражаючі історії похоронів деяких знаменитостей, похованих на Личаківському цвинтарі

На Личаківському кладовищі поховано кілька знаменитостей, процес захоронень яких виявився неймовірно довгим, або супроводжувався деякими подіями, котрі запам’яталися львів’янам надовго.
Ім’я Габріелі Запольської, знаменитої письменниці та артистки театру відоме далеко за межами її батьківщини – Польщі. Останні роки провела у Львові. Коли померла Габріеля, її не ховали 5 днів, бо думали, що письменниця впала у летаргічний сон. Таке вже з нею траплялось на сцені театру задовго до цього. Через 5 днів таки зрозуміли, що жінка мертва та провели церемонію поховання. Проте, її близький родич, Людвиг Пйотровський, запідозрив, що Габріелю отруїв лікар.


Личаківське кладовище у Львові прийняло легендарного естрадного композитора Володимира Івасюка. За офіційною радянською версією поет пішов з життя, вкоротивши собі віку. За неофіційною версією, це була насильницька спланована смерть від рук КДБ. Останнє підтверджує заборона присутності студентської молоді на церемонії захоронення та сам похорон Івасюка, який став національною демонстрацією проти влади. Процесію відвідало більше 10000 осіб, звучали гнівні вигуки та, навіть, виступи в адресу партійних органів СРСР. Цим вперше за багато десятиліть українське суспільство показало своє невдоволення тоталітарним режимом Радянського Союзу.
Раптова смерть молодого генія стали справжнім потрясінням для усіх мешканців міста, а величезний похорон – холодним душем для місцевого компартійного керівництва. І лишень через 40 років після поховання, в результаті повторного ретельного вивчення засекречених довгий час матеріалів справи українські слідчі довели невідповідність опису стану трупа та тодішньою офіційною версією загибелі молодого поета й композитора. У 2019 р. було оприлюднено документ радянських слідчих, згідно з яким тіло Івасюка мало сліди побоїв, а пальці були повністю переламані. Ну, не могла людина після тяжкого побиття та ще й з переламаними пальцями викарабкатися на високу гілку, до якої навіть здоровий високий чолов’яга не дотягнувся б, зав’язати на ній шнурок, а потім якимось чином, тримаючи пружну гілляку в руках, «пірнути» в зашморг…


Звістка про смерть видатного письменника, філософа та публіциста Івана Франка сколихнула Галичину та, попри скрутну воєнну ситуацію, облетіла багато країн. Незважаючи на його славу і талант, Каменяра українського народу одразу після смерті не змогли вшанувати як слід. Його перше місце поховання – склеп родини Мотичинських, чужа могила.


Коли, врешті, зібрали гроші на перепоховання і розкрили через 5 років гробівець, розпізнати митця допомогла Ольга Роздольська, дружина близького друга Івана Яковича. По рудих вусах, чорних тапочках та хустинці Роздольської під подушкою й упізнали Франка. Тіло перенесли в окрему домовину на власний клаптик землі.


У спекотній липневий день 1893 р. на Личакові відбувся похорон, котрий запам’ятався надовго. Ховали міністра війни Австрійської імперії Фердинанда Бауера. Слідом за труною на Личаківський цвинтар у Львові їхав верхи на коні чоловік у справжнісіньких лицарських обладунках. Як вже згадувалось, на дворі стояла спека і в такому панцирі вершник втратив свідомість та з гуркотом упав з коня на бруківку.
Артур Гроттгер здобув славу і визнання патріотичними малярськими роботами на повстанську та військову тематику. Доля закинула живописця до Франції, де він, у віці 30 р., помер від сухот. Віддана наречена митця, Ванда Монне, продала усі свої коштовності, аби перевезти тіло коханого до Львова. Лишень через півроку дівчина змогла виконати заповіт Артура: поховати його на Личаківському кладовищі в тіні старого дерева. Згодом скульптор Парис Філіппі оздобив усипальницю романтичною композицією.


Величні долі та неоднозначні історії похорон – ось що об’єднує цих видатних осіб, які мирно спочивають на Личаківському цвинтарі.

Залишити заявку