Реабілітаційний центр бурого ведмедя Синевир є унікальним та першим в Україні притулком для цього виду тварин. Розмістився він посеред мальовничої природи Національного парку «Синевир» й знаходиться недалеко від високогірного однойменного озера та водоспаду Шипіт.
До нього досить непросто попасти, тому найкраще замовити тур на 1 день “Озеро “Морське око”, водоспад Шипіт та ведмеді”.
Резерват був створений в 2011 році на території площею 12 га. Тут природа та кліматичні умови повністю відповідають тим умовам проживання, в яких мають потребу бурі ведмеді. Зокрема, ділянка центру включає мішані ліси, водойми та водоспади, а з метою безпеки, ще й обгороджена триметровим сітчастим парканом та електропастухом.
Тут проходять реабілітацію тварини, які зазнали жорстокого поводження від людей, а також постраждали від стихійних лих природного характеру. Цікаво, що після прибуття у центр реабілітації Синевир ведмеді деякий час мешкають у вольєрах та ретельно оглядаються лікарями. Потім їх пускають в природне середовище, де є практично усе необхідне для повноцінного життя клишоногих: зручні барлоги, штучні озера, спеціальні конструкції для ігор та поля з чорницею, ожиною й малиною.
Для того, щоб тваринам надавалася необхідна й компетентна допомога, на роботу до центру були запрошені ветеринари-професіонали, які мають за мету створити необхідні умови, в яких підопічні могли б якнайшвидше розвиватися й адаптуватися до середовища проживання.
Слід сказати, що за час існування даного притулку було здійснено багато важливих лікувально-профілактичних заходів, складено раціон та підібрано необхідну кількість поживних речовин, макро- та мікроелементів для кожної тварини окремо, завдяки чому ведмеді постійно прибавляють в рості та вазі.
Однак, не все було завжди так легко та безтурботно, адже кожна з тварин має свою страшну та до болю сумну історію. Ось декілька із них:
Юрій – 9-річний «постоялець» закладу та, до того ж, найперший. Його «відвоювали» у місцевих горе-підприємців. Ті уміло використовували тварину для заробляння грошей. На щастя, він легко адаптувався в умовах Синевир ведмежий центр.
Потап – жертва людської жорстокості і цькування мисливськими собаками. Через це йому пощастило менше. На шию тварині одягали нашийник, який у міру росту тварини здушував шию. Після подання в суд Потапа зі скандалом забрали.
Беню привезли в центр напівмертвого, дуже худого та виснаженого. Хоча зараз ведмідь відчуває себе добре, він й дотепер іноді перескакує зі сторони в сторону, бо так його навчили, ставлячи на розжарену гігантську сковорідку.
Стефан – 17-річний «пенсіонер», який служив все своє життя в цирку. Після «виходу на пенсію», директорка цирку забрала його з собою, тримаючи в тісному приміщенні.
Тож як бачимо, на сьогодні ведмежий центр Синевир став не лише своєрідним магнітом, до якого так тягнуться туристи, але й справжнім домом та порятунком для клишоногих.
