Навіть в сучасному, насиченому подіями і подорожами житті часто спостерігається таке явище, як успадкування батьківської професії синами. А коли мова заходить про часи середньовіччя, то чомусь більшість людей вважає, що сини обов’язково (!) переймали батьківський фах, аби вижити і процвітати. Чи було так насправді, спробуємо продемонструвати на прикладі кількох будівельних та керамічного цеху у Львові в XVI-XVII ст.
Цех мулярів.
Загалом серед мулярів було мало місцевих, а тому й не надто поширилася серед них практика родинного заняття ремеслом. Принаймні, на підставі записів про надання громадянства родинні зв’язки у мулярському середовищі простежуються недостатньо. Винятком були родини Капиносів та Покор. Будівничий Войцех Капинос, що став львівським громадянином у 1585 р., був сином передміського муляра італійського походження Фелікса Трембача, який заклав фундамент оборонно-сакральної вежі Корнякта у Львові.
Сам Войцех Капінос брав участь у спорудженні кількох житлових, сакральних та оборонних об’єктів, однак, більшість з них не дійшли до наших днів. Тільки Успенська церква, яку він будував разом із зятем П. Римлянином, не просто збереглась, але ще й у незмінному вигляді!
Брат Войцеха Себастіян Щасливий також був мулярем, однак про нього не залишилося згадок у міських реєстрах. Син Войцеха Капиноса, також на ім’я Войцех, на прізвисько Зичливий у 1602 р. отримав міське громадянство. Незважаючи на те, що Львів був місцем його основного проживання, тут, в силу різних причин, збереглося небагато його робіт, зокрема, надгробок Св. Яна з Дуклі у Бернардинському монастирі та, за деякими даними, був автором надгробків Кампіанів та їхнього зятя Марка Острогурського у родинній каплиці Латинської катедри.
Адам де Лярто (Покора) прийняв громадянство у 1591 р., а його син Ян Покорович – у 1617 р. Адам Покора зі своїм другом, також архітектором Прихильним, володіли будинком на вул. Зарванській (тепер Староєврейській) під номером 26. Також вони обоє займалися перебудовою сусіднього будинку №28 по тій же ж вулиці. Його син Ян Покорович став більш відомим архітектором у Львові, бо брав участь у спорудженні резиденції архієпископів, що знаходилася тоді на Ринковій площі.
Він був у складі групи будівничих шпиталю Св. Лазаря у Львові. Екскурсійна поїздка Львовом дасть Вам можливість оглянути будівлі колишнього монастиря і шпиталю Св. Лазаря з вікна автобуса. Був задіяний у відбудові після пожежі монастиря бенедиктинок. Також, його вважають найімовірнішим автором першого проекту костелу кармелітів босих, що будувався за східними укріпленнями Львова.
Побачити об’єкти, споруджені славними львівськими родинами архітекторів та скульпторів, Ви можете, замовивши у нас «Львів екскурсія по місту».
Теслярський цех.
У цьому ремеслі «професійні» родини прослідковуються ще менше. У реєстрах зустрічаються лише двоє теслів-однофамільців – Домбровські та Дроздовичі. Чи були вони родичами – невідомо.
Гончарський цех.
У XVI ст. в реєстрах новоприйнятих громадян можна натрапити на кількох гончарів-родичів. Тричі зустрічаємо прізвище Похилків: Ян Похилек (1502 р.), його син Франчек (1545 р.) та деякий Мартин Похилкович (1577 р.), можливо син Франчека. Окрім того, громадянами Львова стають троє гончарів із прізвищем Мозгович: Адам (1559 р.), Бартоломей (1567 р.) та Войцех (1586 р.), однак, чи були вони родичами у реєстрах не вказано. У пізніші періоди серед гончарів також можна зустріти однофамільців, які, очевидно, перебували в родинних стосунках: Вуйцики, Грушецькі, Якубовичі та Каргулецькі.
