Львівська Успенська церква на вул. Руській давним-давно є визнаним шедевром світової архітектурної спадщини.
Не останню роль в її красі відіграють метопи фризу, що оперізує стіни по периметру практично під самим дахом.
На жаль, майже в усіх описах Успенської церкви відсутня деталізація метопів її фризу. Прогулянка по Львову з гідом передбачає його двохвилинну розповідь і про барельєфні прикраси храму також.
Метопи фризу Успенської церкви не відзначаються цільністю. Тут тематичні зображення чергуються з декоративними (розети, причому жодна не повторюється).
Сюжети метопів зі Старого та Нового завітів
Сюжети сцен запозичені із Старого та Нового завітів. Їх вибір і розміщення вказують на уважну продуманість, бо в цілому вони представляють завершену програму політичного та ідеологічного скерування Ставропігійського братства. Хоча метопи були створені протягом другого та третього десятиліть XVII ст., коли братство послабило гостру категоричність своїх позицій, все ж в основних поглядах воно дотримувалось затверджених статутом принципів.
Порядок розміщення передбачає складну програму: з боку вулиці старозавітні сцени «Неопалима купина», «Цар Давид», «Аарон», на абсиді дві старозавітні сцени – «Мелхіседек і Авраам», «Жертвоприношення Авраама» та дві новозавітні – «Благовіщення» й «Успіння», з двору на південній стіні продовжуються новозавітні сцени – «Св. Микола», «Деісус»
та «Св. Юрій».
Біблійні сюжети з боку вулиці Руської, де, зазвичай, відбуваються прогулянки Львовом, розпочиналися «Неопалимою купиною».
Тут Мойсей зображений не з скрижалями, як в іконі «Преображення», а пастухом перед кущем (на кущі напис як заклик до визвольної місії пророка). Сценою підкреслювалась відповідальність за долю народу і готовність до звільнення його від рабства – так цю ідею усвідомлювало братство.
В «Царі Давиді» шановано творця виняткової краси релігійної лірики – псалмів, яка здобула широке визнання в той період духовного пробудження.
А ось зображена сцена «Аарон»:
Мелхіседек та Аарон сприймались як втілення ідеї правильного священства, в їх образах втілювалась думка про могутніх діячів церкви.
Метопи абсиди Успенської церкви
В сценах абсиди розкривались найсвященніші догмати православної церкви: євхаристія (сцена привітання Мелхіседеком – царем Салимським (Єрусалимським?) верховного жреця (священник боговишнього – праобраз Христа) Авраама після перемоги над військами месопотамських царів, з врученням трьох хлібин та вина; спокутування жертви («Жертвоприношення Авраама»),
«Благовіщення»
й «Успіння» як храмових посвят.
Метопи абсиди не наповненні асоціативним актуальним змістом. Лише по центру на окремій метопі є зображення стравропігійського хреста – важливої емблеми незалежності братства від міських церковних властей.
Образи південної стіни храму
Образи південної стіни належать до найпопулярніших і традиційних – в них проводилась думка про непохитність православ’я. Прогулянка по Львову маршрут якої передбачає оглядини і розповідь про ці метопи входить до екскурсії історичними пам’ятками міста.
Різноманітний зміст 13 метоп складає монолітну програму; на той час жодний храм так всебічно не демонстрував свої цілі (далеко нерелігійні) й переконання, як братська церква. Не дивно, що храм відігравав роль ідейного та організаційного центру в братському русі. Художнє вирішення метоп не відзначається стильовою цільністю. Новозавітні сцени виконувались на основі традиційної іконографії, в деяких з них, як «Успіння», «Св. Юрій», використані пластичні засоби народного мистецтва. Цьому новозавітному циклові властиве тонке відчуття монументальності, що його органічно єднає з архітектурою.
Натомість, метопи з старозавітними сценами виконані в іншому пластичному ключі. На їх вирішенні позначилась відсутність в українському мистецтві опрацьованої іконографії, бо зображення пророків, як вони змальовувались в іконі «Похвала богородиці» та пізніше в іконостасах, до уваги, очевидно, не брались. Новизна сюжетів, що розв’язувались композиційно ускладнено, спиралась на графічні твори західноєвропейського мистецтва. Цілком слушно для метоп потрібні були не знаки, не іконографічно застиглі образи, а розповідальна дія, як вона розкривалась у Біблії, з запасом асоціативних ідей та паралельних зіставлень. Тому так «нескульптурно» вирішені метопи з зображенням Мойсея перед палаючим кущем, Давида, що грає на арфі, жертвоприношення Авраама.
Зображення Аарона відгадується по розквітлій пастушій палиці, яку він тримає в руці, як доказ його обраного жрецтва.
Для сцени «Вітання Мелхіседеком Авраама», очевидно, не знайшлося відповідного прототипу. Ця метопа належить до оригінально створених, а характером пластики, як і метопа «Благовіщення» (спільність вирішення вказує на одного автора), відноситься до найвищих досягнень ренесансної скульптури в українському мистецтві.
Як бачите у столиці Галичини стільки цікавого, що після Вашого приїзду у Львів прогулянки з гідом замовляйте без вагань!
Якщо після огляду фасаду Успенської церкви захочеться зазирнути й під старе місто, є пригодницька екскурсія «Підземелля старого Львова»: підземелля Домініканського монастиря неподалік, костелу Єзуїтів, аптека-музей і князівська в’язниця.
