Екскурсія Тернополем та підземеллями Старого замку

Фотографії зроблені екскурсоводами під час реальних турів.

Тернопільське озеро

Найбільшою туристичною принадою Тернополя є озеро в самісінькому центрі міста, насправді – став довжиною 3,2 і шириною 1,2 км на річці Серет; ба, навіть невеличке судно плаває – туристичний катер. Той став майже такий самий старий, як саме місто, закладений його засновником Яном Амором Тарновським і має майже 500 років. Є пляж, гідропарк, але найкрасивіша місцина ставу – східний берег з «островом закоханих». Якщо подорожуєте автомобілем на екскурсію до Львова, то дорога, яку точно не минете – це дамба, якій так само п’ять століть!
Став постачав мешканцям міста рибу, а також істотно посилив його оборонний потенціал. Тим більше, що замок знаходився поруч – на східному березі. Він і зараз тут стоїть – хоча лише пильне й допитливе око зауважить, що це зовсім не сучасна споруда.

Тернопільський замок

1540 р. Воєвода Ян Тарновський отримав дозвіл на заснування Тернополя з одною-однісінькою умовою: збудувати і утримувати фортецю. Що й було зроблено. Матеріал – тесаний камінь. Стіни замку мали (і все ще мають) від 2 до 4 метрів товщини, від житлових кварталів його відмежовував рів з водою та підйомний міст на ланцюгах. Фортеця відома також своїми довжелезними підземними ходами, частина з яких затоплена, інша – завалена. 1675 р. турки спалили замок, але його відновили. А на початку ХІХ ст. граф Францішек Коритовський перебудував замок у палац. Відтоді споруда втратила своє фортифікаційне значення. Водночас замок-палац обнесли новим муром, головну браму прикрасили два пілони в давньоєгипетському стилі. Тоді ж неподалік спорудили Новий замок, який невдовзі став основним культурним вогнищем міста. Чому? Тому що тут облаштували театральну залу на 300 місць – захцянка лише великих міст тієї доби!
1843 р. замок викупило місто Тернопіль, яке передало його австрійському військові. Відтак казарми тут були аж до 1939 р.
1944 р. три сотні бійців німецького гарнізону міста перетворили замок в свою твердиню. Червоноармійці взяли замок лише після 9 днів запеклих боїв! Внаслідок цього Новий замок був так знищений, що його вирішили не відбудовувати. А от старому замку пощастило більше – стоїть досі!
До речі, не кожне туристичне місто України може похвалитися бодай частково збереженим замком! Так, на туристичній екскурсії Львовом гіди розповідають про Високий та Низький замки міста, проте жоден з них, на жаль, не вцілів до наших днів…

Церква Рідва Христового або «Середня»

Найдавніша культова споруда міста – освячена 1609 р. Перша згадка – 1566 рік. При храмі діяв шпиталь для убогих, фундований князем Константином Острозьким та братством. Мурована з тесаного каменю: очевидно, мала також фортифікаційне призначення. Нічого дивного – церква була побудована поруч Кам’янецької брами міста. На диво, храм зовсім не постраждав від кровопролитної битви 1944 р., яка перетворила місто в суцільну руїну. Містичний напівморок храму з іконами, мощами та кованим металом асоціюється з автентикою середньовіччя.

Домініканський костел в. Вінцента Феррарського

(зараз катедральний собор Непорочного Зачаття Діви Марії УГКЦ)

Костел побудовано у 1749 – 1779 р. у стилі пізнього бароко за проектом Августа Мощинського. Його фасад становлять дві величні вежі по боках базиліки - стандартний проект для храмів Речі Посполитої ХVIII століття. Але, в той же час, не в кожному туристичному місті України можна побачити такого типу храми. Так, на екскурсії Львовом ви не побачите чудовий костел Св. Магдалени з двома вежами, бо він знаходиться за межами туристичних маршрутів, а церкву Св. Михайла з двома баштами, яка входила в комплекс монастиря кармелітів босих вам покажуть лишень здаля.
На одній з веж Кафедрального собору Непорочного Зачаття Діви Марії в Тернополі колись був годинник. Костел був відомий також своїми багатими розписами та скульптурою, які, на жаль, не збереглися.
У 1820 – 1901 рр. у костелі резидували єзуїти, які провадили тут гімназію. Напроти головного входу в храм встановлено пам’ятник кардиналу Йосипу Сліпому.
Костел височіє над головною площею міста, де з 2002 р. сидить верхи на коні король Данило Галицький. Цікаво зауважити, що в 1935 р. тут встановили пам’ятник маршалові Й. Пілсудському – перший у Польщі.

Незвичайні пам’ятники міста

В Тернополі є немало пам’ятників видатним особистостям: С. Крушельницькій, І. Франкові. А є й сучасні оригінальні пам’ятники, які, можливо, й аналогів не мають. Один з них – пам’ятник людині-невидимці Герберта Уелса у вигляді мештів невидимки (на тротуарі поруч будинку по вул. Сліпого, 5/6). Неподалік – 12-ий стілець з відомого роману Ільфа і Петрова та пам’ятник сантехніку, голова якого стирчить з каналізаційного люка з розвідним ключем у руці – на вшанування нелегкої праці працівників підприємства «Тернопільводоканал».
Всі три пам’ятники вилито з бронзи скульптором Дмитром Мулярчуком на замовлення власника торгово – розважального центру «Атріум». До речі, не в кожному місті показують оригінальні скульптури під час екскурсій. Так, екскурсоводи Львова навряд чи вам їх покажуть, хоча в центрі є кілька цікавих пам’ятничків. Вони акцентують увагу на об’єктах старовини, хоча значна кількість туристів вже бували в старовинних містах Європи і хотіли б побачити щось оригінальне, а не тільки архітектуру.

Пам’ятник Й. Сліпому в Тернополі

На площі Волі в м. Тернопіль стоїть дуже гарний пам’ятник митрополиту УГКЦ Й. Сліпому. Він успадкував керівництво церквою після смерті Андрея Шептицького 1 листопада 1944 р. Тоді для греко-католицької церкви наступили важкі часи. Радянська влада організувала псевдо-собор про її розпуск та приєднання пастви до російської православної церкви. Приблизно половина священників УГКЦ, знаходячись під тиском з боку комуністичних органів, перейшла в московське православ’я, але не всі в душі стали ними. Жоден єпископ у Львівській та Закарпатській єпархіях не погодився перейти до РПЦ, тому всі були вивезені в Сибір. Й. Сліпий провів на засланні 18 (!) років. Цікавий факт: в листі з Сибіру писав, щоб прислали ніж і вилку, аби залишитись людиною.
В 1962 р. генсек СРСР М. Хрущов їде до Італії домовитися про будівництво заводу “Fiat” в Тольятті. Президент США Джон Кенеді та Папа Римський використали цей момент, щоб натиснути на комуністичного лідера, аби звільнив Й. Сліпого. Його привезли із заслання до Москви, посадили на літак і відправили до Риму. Йому навіть не дозволили побачити рідну Україну. Якраз в 1962 р. проходив Ватиканський собор. Всі учасники собору вітали Сліпого настоячи! Митрополит почав відновлювати греко-католицькі парафії на Заході, збудував кафедральний собор св. Софії, школу для священників в Римі.
Помер в 1984 р. В заповіті просив, щоб його тіло було забальзамоване і перепоховане в крипті св. Юрія у Львові. Це сталось у 1990 р. з дозволу тодішнього генсека СРСР М. Горбачова.
Тернопільський пам’ятник легендарному патріарху дуже оригінальний. Й. Сліпий стоїть в повен зріст на невисокому постаменті, тримаючи посох в правій руці та опираючись на кафедру лівою. До речі, на жодній екскурсії Львовом ви не побачите пам’ятника митрополиту, котрий пережив заслання в Сибіру, тільки барельєф на стіні колишньої духовної семінарії, де він свого часу викладав.