При проходженні туристичного маршруту вулицею Театральною гіди Львова показують приміщення, де колись знаходився львівський університет.
У 1848р. даний університет став центром повстання поляків проти австрійської влади. Однак, українці не залишались осторонь революційних подій Європи того часу. Навіть студенти-семінаристи в різних формах висловлювали свій протест проти існуючих порядків. Про це свідчить донесення ректорату львівської духовної семінарії греко-католицькому митрополичому ординаріату у Львові про поширення серед семінарістів революційних настроїв.
“Вельмишановний митрополичий ординаріате!
3 часу заворушень, які сталися у березні ц. р., деякі вихованці семінарії oголосили себе вільними, заявили, що статут семінарії вони вважають не потpібною формою, яку слід скасувати, і відмовилися підкорятися йому. Вихованці виявляють ледарство, бо в березні та квітні не було занять, вони займалися політикою, їх не можна було тримати замкненими в семінарії. Вхід в семінарію молоді з академії був заборонений, і тому ворота семінарії було виламано, як це вже мало місце 19 березня.
Коли вихованці виходили на прогулянки з наставниками, то вони залишали наставників і розходилися по місту. Незначна частина їх поверталася з прогулянки в призначений час. Інші поверталися лише близько 8 години вечора, а деякі ще пізніше. Внаслідок цього внутрішню дисципліну, незважаючи на всі можливі старання ректорату, ніяк не можна було втримати.
Те, що вихованцям було дозволено податися під час великодніх свят на село, не залишилося без впливу: багато з них зрозуміло, що їх поводження гідне осуду, і повернулося краще настроєними, хоч не бракувало і таких, які принесли з собою ще більш пагубні настрої.
Ці були глухими до всіх рекомендацій і застережень професури семінарії і pекторату, не хотіли нічого знати про правила внутрішнього розпорядку, були впевнені, що їм все дозволено, і не боялися запевняти, що вони не підкоряються ні ректорату, ні консисторії чи єпископу. Замість того, щоб йти на лекції, вважали за краще бути присутніми на зібраннях гвардійців або на їх стройовій підготовці, носили конфедератки з польськими знаками, більше того, купили собі блузи, і були настільки нахабними, що з’явилися в цьому вбранні в церкві і в приміщенні для занять, і що є найжахливішим, так це те, що вони не тільки самі пройняті революційними настроями, але й намагаються передати їх іншим…
Щоб добитися внутрішнього порядку в семінарії, без якого не може існувати жоден інститут, ректорат вносить пропозицію, щоб виключити цих вихованців з семінарії. Причиною внесення даної пропозиції є те, що старанні і ввічливі вихованці перед їх від’їздом на канікули звернулися до всіх членів ректорату з проханням потурбуватись про те, щоб порушники порядку були усунуті, тому що поки вони будуть залишатися в семінарії, не може бути і мови про порядок і внутрішню дисципліну….
Ректорат шанобливо доповідає про цей непорядок вельмишановному ординаріату і просить про допомогу.
Львів, 12 вересня 1848.”
