Заселення Західної Бойківщини в часи Середньовіччя

Під час екскурсії або туру в Карпати туристу цікаво не тільки оглянути краєвиди, але й почути про ті місця, які він бачить з вікна автобуса. Одні з найважливіших питань, які він хоче почути: коли тут появилися люди і як заселялися ними ці, такі складні та суворі з точки зору рельєфу та клімату краї.

Уже в період раннього середньовіччя Карпати не стояли пусткою, а були, як на ті часи, досить густо заселені. На цій території, що перебувала в складі Київської Русі, було побудовано ряд кріпосних споруд, таких, як Старий Бич, Ступниця, Лопушанка, Погонич, Стара Cіль, а за Карпатами – Вари, Берегово, Олександрівка та ін., монастирі, які теж відігравали не останню роль у системі захисту західного кордону.

Крім того, в районі Карпат з давніх часів варили сіль, якою забезпечували населення Прикарпаття, Придністров’я; cіль вивозилась і в інші країни Європи. А наявність тут численних фортець, монастирів, солеварень вимагала, звичайно, і значної кількості промислових споруд, житлових та господарських будівель.

Поблизу с. Урич (Сколівський р-н Львівської обл.) збереглися залишки наскельної фортеці Тустань періоду Київської Руcі та Галицько-Волинського князівства. Наявність у скелях штучних заглиблень дозволила графічно відтворити зовнішній вигляд дерев’яної конструкції пам’ятки середньовічного фортифікаційного мистецтва.

Побачити залишки фортеці біля Урича можна, замовивши у нас екскурсію «Тустань – Кам’янка».

Заселення Карпат – складний і довготривалий процес. Перші поселення виникали біля соляних джерел, пізніше, із зміцненням державної влади, поблизу оборонних споруд і торгових шляхів.

Другим етапом заселення Карпат можна вважати час, коли Київська Русь переживала ординські напади і все те, що могло врятуватись втечею, втікало в надійніше місце, яким на цей час були Карпатські гори. Так, у літописі говориться: «Коли князь Данило, повертаючи з Угорщини, приїхав до Синевидська, до монастиря святої Богородиці, на другий день встав і бачив дуже багато людей, що тікали від безбожних татар».

 

Наступний етап більш інтенсивного заселення Карпат пов’язаний із загарбанням Галичини та Закарпаття польськими та угорськими феодалами, з розвитком феодальних відносин.

Захоплення українських земель польською та угорською шляхтою, роздача їм земель збільшили кількість великих землевласників, тим самим прискоривши процес закріпачення селян, який активізувався відповідно до зростання шляхетських вольностей. Велике феодальне землеволодіння з часом набирало сили саме за рахунок захоплення земель, пожалувань. Невпинно посилювався наступ феодалів на селянську общину, що викликало протест гнобленого селянства.

Однією з форм антифеодальної боротьби українського населення на цьому етапі стали масові втечі селян, які шукали кращих умов для життя. 3 посиленням феодальної експлуатації і покріпачення селянства різко збільшилася кількість втеч. Найбільш підходящим місцем для захисту від феодального гніту та від нападів татар були Карпатські гори.

В цей період значна кількість населення жила в Карпатах. Найбільша густота населення була у Сяноцькому повіті, який заселявся селянами-втікачами. Далі йшов Львівський повіт, в якому переважало міське населення, за ним – Самбірський. Найменша густота населення була в Жидачівському та Теребовельському повітах.

Таким чином, можна зробити такі висновки стосовно заселення Українських Карпат в часи Середньовіччя:
1) Освоєння гірських регіонів відбувалося, в основному, хвилеподібно, що було зумовлено зовнішніми чинниками: нападами ворогів та посиленням феодального гніту.
2) Через постійні напади татар у 17 ст. щільність населення в Прикарпатті та низькогірних Карпатах зменшувалася із заходу на схід.

Загалом, якщо Вам сподобалась дана стаття, то ставте вподобайку, а для отримання іншої цікавої інформації та багатих вражень замовляйте екскурсійну поїздку в Карпати.