З опису селянських повинностей у львівському підміському маєтку — селі Знесіння, від 10 вересня 1789 р.

При здійсненні роботи на створенням авторської екскурсії Львовом дослідники компанії Топ Тур наштовхнулися на цікавий документ*, який вирішили опублікувати, аби у читача було краще розуміння того, як жилося підльвівському селянину вкінці 18-го століття:

 

“1789 р. вересня 10. – З опису селянських повинностей у львівському підміському маєтку , селі Знесіння.

 

…Ця громада [Знесіння] підлягає тільки одній владі. Повинності громади записані в давніх iнвентарях, складених під час передачі її в заставу теперішньому заставному власникові, вельможному Павлові Пйотровському.

 

Перше. Кожний підданий, який має чверть грунту і держить худобу, повинен відбути 52 «тяглові» дні на рік, а якщо ж не має тяглової худоби, тоді той же підданий повинен відбути 52 «піших» дні; крім того, цей же має давати: а) одну курку щороку або замість неї 7,5 крейцара; б) чинш з грунту 2,5 крейцара.

Друге. Півчвертники повинні відробити таким же способом 26 днів, а загородники мають відбути щороку 16 «піших» днів. Півчвертники, як і загородники, зобов’язані давати щороку не менш як: в) півкурки і г) чинш з грунту 1,25 крейцара.

Третє. Тут проживає двоє підданих, що, згідно з складеною угодою, платять дворові чинш і мають від двору поставлені хати і невеличкі городи.

Четверте. Тут живе також один селянин, який згідно з інвентарем відробляв 16 днів на рік, але оскільки його город дає дуже мало користі, він належить до категорії халупників.

П’яте. Також є у цій громаді один чиншовик, що взагалі немає землі, тільки хату, поставлену за рахунок двору, з якої платить чинш, але, оскільки ця хата поставлена на двірському ґрунті і при ній немає ні куска городу, то вона не включена в теперішні підрахунки.

Шосте. Тут же проживає мірошник, який орендує частину двірської луки і млин, але, оскільки ця лука належить до домінікального грунту, то чинш з неї також у теперішніх підрахунках і поправках не буде рахуватися.

Сьоме. Вiйт і присяжний за послуги, що роблять для двору і громади, від своїх повинностей звільнені.

Восьме. У тій громаді здавна була в селі двірська корчма, в якій продавалися панські напої, однак громада, не бажаючи мати в селі жодної корчми, уклала з двором добровільну угоду про виплату йому щороку «сухого» податку 125 ринських золотих, що підтверджено в люстрації. Цю суму грошей громада сплачує вже десятки років і жодної корчми в селі немає, а оскільки цей податок не підпадає урегулюванню урбарії, то в наведених підрахунках не фігурує.

Дев’яте. Парох… від тутешньої громади не одержує нічого; він повинен утримуватися тільки з церковної землі.

Десяте. Жодного загально-громадського пасовища тут немає, а випасали худобу досі на двірському, за що кожний відбував 6 днів влітку.

Одинадцяте. Ані двір, ані громада не мають тут жодних лісів.

Дванадцяте. Тутешній пан ніколи не побирав ані десятини від бджіл, анi «очкового».

Тринадцяте. Панщина тутешньому дворові для обробки землі потрібна тому, що це село, як вище говорилося, є в заставі, а посесор не повинен обробляти грунт своїми людьми і плугами.

Оскільки тутешні піддані, згідно з вищезгаданим описом, з своїх неоднакових земель мають неоднакові повинності, тому треба, щоб при дальших підрахунках враховували цю різницю повинностей і можна було бачити, наскільки теперішня нововизначена повинність перевищує колишню…

10 вересня 1789 р.
П. Пйотровський”

*Історія Львова в документах і матеріалах. Збірник документів і матеріалів. Упорядники: У.Я.Єдлинська, Я.Д.Ісаєвич, О.А. Купчинський та ін. К, Наукова думка, 1986 р.