Вплив польського повстання 1831 р. на національно-патріотичний рух українців середини 19го ст.

Під час проходження центральною частиною столиці Галичини екскурсоводи Львова розповідають про місця боїв польських повстанців з австрійськими військами у 1848р.

У російській імперії повстання поляків відбулося на 17 років раніше. І хоча цей виступ стосувався тільки польського народу, однак, він мав певний вплив на ріст національної самосвідомості українців Галичини.

Яскраво ілюструє це донесення львівської дирекції поліції президії галицького губернського управління про виявлення у вдови Ю. Сенкевич літератури та рукописів революційного змісту.

 

“Високоповажана ц. к Крайова президіє!

Секретним шляхом мене повідомлено, що пані Семенська отримала від якогось Шнауферта, що перебуває тут як майстер по внучці шпаків, частину паперів Горошкевича і передала їх на збереження вдові по юстиціанові Юзефі Сенкевич, яка проживає [y будинку] під № 7.

Отримавши безпосередньо від хвальної ц. к. Крайової президії вказівку, я разом з обер-комісаром Лоренсі провів у неї вчорашнього дня докладний обшук, під час якого у ліжку заданої вдови було знайдено ось які предмети:

1. Гаманець з багатьма адресованими Люціанові Семенському листами і декількома віршами, серед яких один з перших – французькою мовою. Він, можливо, міг би дати якусь приблизну вказівку на його (Семенського) національність, бо я чув від довіpених людей, що Семенський повинен бути емігрантом. Між записками знаходиться також рецепт французькою мовою, і більш нічого вартого уваги.

2. Рукопис руською мовою, який містить статтю революційного змісту, що закликає русинів до визволення Польщі, а також два вірші. Ці описи уже знайомі високій Крайовій президії з іншого приводу, і, як я довідався секретним шляхом, повнинні бути написані рукою Юліана Горошкевича, який знаходиться під судово-кримінальним арештом.

3. Вiдому брошуру «Вечори пілігрима», Париж, 1834;

4. Іншу брошуру «Організація ополчення», Варшава, 1831;

5. Рукопис «Про партизанську війну» незнайомим почерком.

У складеному з цього приводу протоколі допитана вдова Сенкевич посвідчила, що вона отримала ці папери від пані Семенської приблизно чотири тижні тому з зауваженням, що та побоюється обшуку і тому хоче сховати ці папери у неї.

Оскільки найбільш підозрілим тут [є] згаданий рукопис руською мовою, а його ймовірний переписувач знаходиться під судово-кримінальним слідством, я не вважаю для себе можливим далі займатися цією справою і прошу високу Крайову президію переслати його [рукопис] кримінальному судові, який, враховуючи ту обставину, що літографований Горошкевичем вірш написаний також по-руськи в тому ж дуcі та напрямку, зможе вбачати в цьому привід для дальшого просліджування походження цих опусів.

Львів, 15 грудня 1837 р.

[Підпис нерозбірливий]”