На багатьох екскурсіях по Львову розповідається про “Руську трійцю”, як “будителів” Галичини.
Але, виявляється, що було багато інших чинників, котрі сприяли національному пробудженню українців окупованої австрійцями частини нашої країни. Нижче наводимо донесення львівської дирекції поліції президії галицького губернського управління про поширення серед студентів Львова «відозви до руського народу» та революційних пiсень українською мовою.
“Вельмишановна цісарсько-королівська крайова президіє!
Як тільки попала мені секретним шляхом революційна «Відозва до руського народу», я рекомендував своїм агентам звернути якнайпильнішу увагу на поширення подібної писанини, яка має на метi розклад цього, у політичному відношенні досі ще благонадійного, народу.
Biciм днів тому я одержав достовірну відомість, що в колі деяких студентів, а саме: юриста Маєвського, сина ц.-к. окружного секретаря в Самборі, обох Тюрманів, синів покійного ц.-к. губернського радника, Сілецького, сина одного податкового службовця в Станіславі, обох Дунаєвських, синів ц.-к. окружного комісара в Санчі, Альбіна Шлегеля, сина секретаря ц.-к. апеляційного суду, Бабірецького i Кляйна, слухачів xiрургічного відділу та інших, поширюється не тільки відома «Відозва до руського народу», але також багато руських пісень особливо небезпечної тенденції, автором яких має бути відомий революційний поет і eмігрант Мирослав Гославський.
26 вночі я одержав достовірне повідомлення, що, провівши суворий обшук у згаданих осіб, можна надіятись на певний успіх, і це спонукало мене зараз наступного дня взятись за справу.
Із 1-го, 2-го і 3-го доданих рапортів поліцейських комісарів Лоренса i Альтмана, а також концепіста-практиканта Кривальда вельмишановна ц.-к. Крайова президія зволить звернути увагу на те, що:
1. У Сілецького [знайдено] у всякому відношенні дуже непристойні i підозрілі руські пісні, розраховані на революціонізування найнижчих народних клаcів: а) «Знайте біду вашу»; б) «Вина чия?»; ц) «Чому ваша вина?»; д) «Годі тому»; е) «Місто Кію (Київ)»; ф) «Рекрутка»; г) «Затужім», до яких додається переклад, а також початок «Bідозви до руського народу».
2. У Маєвського було знайдено кінець цієї відозви, з чого безсумнівно виходить, що він брав участь у написанні цього твору ще до Сілецького, а останній був зайнятий тільки копіюванням пісень. Маєвський ще раніше запевнив, що ці пісні він одержав на спогад від дуже вірної особи. Вони були переписані невідомою рукою і складені М. Гославським.
Тільки що названий емігрант повинен би дійсно знаходитись у краю; його теперішнє місце перебування невідоме, однак, спираючись на зовсім надійний авторитет, можу запевнити, що «Bідозва до руського народу» появилась ще в 1835 році в Станіславському окрузі і вже в 1836 році почала поширюватись в краю; пісні, навпаки, до того часу були невідомі і вперше їх побачили у Маєвського.
Проте на основі слідства у справі особи Гославського виявились певні дані, одержані від інших осіб, що в краю під прізвищем Козловський вештаеться емігрант і відомий поет Гощинський. У минулому році він перебував якийсь час, а навіть протягом цілих тижнів у Вінцента Рогалінського в Кошицях Тарнівського округу, а також на зміну в інших поміщиків, а пізніше пішла навіть чутка, що він виїхав на Угоршину. Однак за новішими донесеннями це не є правдою, він надалі тиняється в краю і має намір приїхати до Львова, щоб під час напливу іноземців на контракти перебути тут декілька днів. На випадок його появи зроблено відповідні заходи щодо його арешту.
Гощинському від 34 до 36 років, середньої коренастої будови тіла, темно-корнчневе волосся, правильне обличчя без вусів, темні очі, обличчя позначене віспою, одягається ясно, просто, в поведінці є дуже приємний і привабливий.
3. У Маєвського, крім цього, знайдено алфавітний список прізвищ, a якому прізвища найвизначніших державних службовців виступають поряд то з підозрілими особами, то з найбільш відомими поміщиками і студентами; подані числа, здебільшого, в порядку від 10 до 16 можуть мати якесь таємне значення. Разом з іншими підозрілими речами були також знайдені дві заборонені книги.
4. У Фердинанда Тюрмана, слухача четвертого року юридичного факультету, знайдено старанно заховані два революційні вірші французькою мовою, «Молитва паломника» з «Книг польського народу» і якась реліквія, тобто кусочок бархату від покривала саркофагу генерала Шептицького; на цій основі попередні донесення про неблагонадійні погляди цього молодого чоловіка повністю підтвердилися. Із донесення комісара поліції Альтмана видно, що Тюрман вів себе дуже грубо і коли перший, обурений легковажним вчинком з клаптиком бархату, зробив йому зауваження, що це разюче, як німець, якого мати бере пенсію, а він сам користується [грошовим додатком] на виховання, міг так відректись своєї національності, одержав відповідь: «Ви замалі, як поліцейські службовці, щоб виpішувати питання національності».
5. Нарешті, у xірурга Кляйна знайдено багато революційних віршів. Iнші обшуки не дали результатів. Про це я з глибокою пошаною повідомляю для дальшого високого розпорядження та зауважую, що Маєвський і Cілецький були арештовані на основі відкритого наказу його ц.-к. величностi, високодостойного пана ерцгерцога генерал-губернатора з дня 27 травня цього року, число 705/ггг, зрештою, дозволю собі усно повідомити пана президента губернаторства про дальше відношення і поведінку обох арештантів.
Львів, 27 червня 1837 р.”
