Так вже склалося, що поряд з гробницею митрополитів Української греко-католицької церкви упокоївся безпосередній учасник її ліквідації, філософ-богослов та катехит Гавриїл Костельник. На початку березня 1946 р. з ініціативи російського радянського керівництва було скликано так званий «Собор» в храмі святого Юра. За рішенням цього псевдособору (оскільки ніхто з єпископів УГКЦ не був присутній, то і собором це назвати не можна) українські католики розривали зв’язок із Ватиканом та переходили під покровительство Московського патріархату. Священиків, монахів та монахинь, котрі відмовились виконувати ці постанови неканонічного собору, одразу ув’язнили. Через два роки, за нез’ясованих обставин Костельник упав від кулі біля Преображенської церкви у Львові. За офіційною державною версією це було сплановане вбивство українськими націоналістами. Неофіційна, проте більш вірогідна версія звучить так: священика застрелили за наказом НКВС, бо знав занадто багато про «собор». За відомим сценарієм смерть Г. Костельника органи радянської влади повісили на українських націоналістів, щоб викликати обурення громадськості. Побачити могилу цього діяча з трагічною долею ви зможете, замовивши екскурсії по Львову на автобусі.
Український письменник Ярослав Галан починав з цікавих оповідань та повістей. Згодом пішов легшим шляхом та почав писати на пропагандистську тематику. Радянські критики возвеличували твори галанівського пера, які в доволі примітивній та, часто, вульгарній формі «висміювали» та принижували бандерівців, прихильників УГКЦ і, навіть, самого Папу Римського. Проте, як виявилось, така література не несла справжньої художньої цінності. Але відступати Я. Галану уже було нікуди: 25 жовтня 1949 р. письменника знайшли вбитим у власній квартирі. У вбивстві винуватили студента Михайла Стахура, але коли той у суді почув свій вирок – «смертна кара», то вигукнув: «Ми так не домовлялися!». Це посіяло сумніви в тому, що Галан загинув від націоналістичного підпілля. Стало очевидно, що Галана убили агенти комуністичної спецслужби. Розповідь про всі ці події запам’ятається надовго, якщо у Вас буде бажання взяти екскурсії по Львову автобусом.
У 1993 р. на Личаківському цвинтарі відновили пам’ятник на місці поховання українського військового і політичного діяча, члена проводу Українських націоналістів Романа Сушка. Він був активним лідером та провідником ОУН. Роман Сушко виступив проти розколу організації, і залишився на стороні полковника Мельника. У 1944 р. був застрелений у Львові. Прихильники ОУН (м) звинуватили бандерівців, хоча, насправді, невідомо, хто здійснив атентат. У цей час у переважно польському тоді Львові лютували боївкарі Армії Крайової, котрі вбили чимало представників української інтелігенції. Тому загибель видатного героя за незалежність України до сьогодні покрита пеленою таємничості.
Поряд з могилою Роману Сушку стоїть ще один відновлений монумент почесному учаснику визвольних змагань та секретарю українських націоналістів Ярославу Барановському. Свого часу Барановський сидів у польській тюрмі. Після вбивства керівника ОУН А. Коновальця на Ярослава почався здійснюватися тиск зі сторони ОУН (Б). Зараз відомо, що НКВД зуміло підставити політика, обмовивши його у співпраці з польською розвідкою. У 1943 р. відомого націоналіста застрелили на розі львівських вулиць Рилєєва та Устияновича. Достеменно не відомо, хто заподіяв цю смерть: поляки, бандерівці чи німці. Похорон перетворився на справжню багатолюдну процесію, де зібралось багато видатних осіб Львова. Серед квітів на могилі був вінок від Андрія Мельника.
Таким чином, прибувши у Львів екскурсії на автобусі треба замовляти в першу чергу, аби пізнати непереможний дух міста та почути легендарні розповіді!
