Про організацію будівельного виробництва в XVI-XVII ст. у Львові збереглося мало відомостей. В будівництві феодали широко застосовували працю кріпаків або полонених. Монастирі й великі міста також часто використовували працю селян, які були приписані до їхніх сіл. Так, наприклад, кам’яницю Феліціану Коритовському – коменданту Львова, спорудили полонені гайдамаки, яких він потім стратив.
На жаль, різні завойовники українських земель, які вважали себе вищими щодо місцевого українського населення, поступали так досить часто. Будували переважно місцеві майстри, але іноді заможна шляхта запрошувала до себе архітекторів і будівничих з Італії, а пізніше – військових інженерів з Франції та інших країн (Боплан, Дель-Аква, Томаш Кастеллі).
Найчастіше іноземні майстри працювали в містах, де вони осідали. Це були переважно італійці із районів довкола озер Комо та Лугано (Кастіліо Петро, Італьчик Петро, Красовський Петро, Римлянин Павло та інші). У Львові, як у найбільшому місті Заxідної України, в 1572 році було створено спеціальний цех будівничих, де спочатку працювали переважно італійські майстри, а згодом з’явилося й чимало місцевих. Цех мав особливий статут, де було детально регламентовано основні сторони діяльності і внутрішнього життя цеху.
Під час вступу в цех і по закінченні навчання в ньому необхідно було складати спеціальний іспит, що полягав у виконанні протягом одного-двох днів кількох вправ, характер яких залежав від професії учня. Це були макети архітектурних деталей з дерева або їхні кресленики. В розпорядженні майстрів були, очевидно, теоретичні праці архітекторів Паладіо, Серліо, Скамоцці, а також праці з військової справи й будівництва польських інженерів та вчених.
Членом цеху вважався майстер, що мав міське право, проте учнями могли бути й мешканці інших міст. Навчання «мурарській» справі провадилось протягом трьох років, а «каменярській» – чотири роки. Всього з 1582 до 1670 року у львівському цеху пройшло навчання більше двохсот п’ятдесяти чоловік. Про те, наскільки вмілим майстром мурування треба було бути, свідчать фрагменти стін середньовічної кам’яниці на площі Ринок у Львові, які видно на фото.
Бачимо фрагменти кутової перев’язки цегли, двох арок (одна з них майже повністю збереглась, а інша – тільки частково), ніші в стіні. Велика кількість арок будувалася з метою вибивання проходів під ними в разі потреби. Тому середньовічні львівські майстри повинні були вміти правильно розрахувати навантаження на арки, щоби не тріснули стіни.
На іншому фото видно незначно заглиблену, заокруглену при основі нішу, що сходить на нуль доверху, а також фрагмент димоходу, видовбаного в стіні та обмеженого зі сторони кімнати цеглою на ребро. Середньовічні будівничі також прекрасно розумілися на тому, як досягти ефективної тяги диму з печі. Нижня частина стіни – це «дикий», мало оброблений камінь, а точніше, його глиби, на яких вибудувана цегляна стіна.
Екскурсія у Львів допоможе Вам дізнатися про секрети львівських майстрів при будівництві кам’яниць і не тільки!
Розвиток цехового ремесла, зрослий обсяг будівництва, знайомство з передовим досвідом будівництва в інших країнах Європи і його засвоєння сприяли успішному розв’язанню в архітектурі України того часу складних технічних і художніх завдань.
