Неймовірна екскурсія до Чернівців, у Вашківці та Красноїльськ на Маланки на два дні і одну ніч. Пропонуємо цей тур вкупі із екскурсіями по Львову, звідки відправимося в подорож!
Програма туру:
День 1: Виїзд зі Львова (10:00) – с. Белелуя на Івано-Франківщині - Красноїльськ (нічне маланкування).
День 2: Красноїльськ (виїзд о 6:00) – Чернівці (сніданок, вільний час, екскурсія) - Вашківці (карнавал - переберія, обід) – Львів (повернення о 22:30).
Фото з сайту buktour.icu
Запрошуємо на карнавал-переберію!
Як часто ми мріємо побувати за кордоном і побачити унікальні традиції та свята далеких народів, зовсім не замислюючись, що рідна країна теж може нас здивувати. У той час, коли ми уявляємо пишне дійство венеціанських маскарадів, або яскраву феєрію бразильських карнавалів, на Буковині та Івано-Франківщини влаштовують свій власний маскарад, не менш веселий та цікавий, ніж у заморських країнах!
Свято Маланки, або як її ще називають Переберія, відмічають 13 та 14 січня, на Старий новий рік. Назване на честь святої Меланії, свято має ще дохристиянське коріння, а постійний культурний обмін між різними народами на кордоні України та Румунії, створив унікальну та самобутню традицію святкування.
Одним із яскравих прикладів Переберії є українське село Вашківці, що знаходиться на Буковині. Перша згадка про село датується 1431 р, і за довгий час свого існування, селище встигло побути і частиною Молдавського князівства, і увійти до складу Австро-Угорської Імперії. Всі ці століття традиція маланкування розвивалась та збагачувалась, але найбільшого розквіту вона досягла у 1808 р, коли село перейшло до барона Петрино. Цей барон дуже полюбив місцеве свято. Він нагороджував тих, хто робив собі найкращій костюм, а тим, хто вигравав у "борінках", дарував бочки пива та меду. Саме з його часів жінки теж стали брати участь у місцевому маскараді. Зазвичай чоловіки та жінки переодягаються у персонажів протилежної статі, бо так веселіше. Персонажів багато: це і господиня свята Маланка зі своїм помічником Василем, Дід з Бабою, Пан та Пані, згадка про імперське минуле, а також Жид та Циган з Циганкою, і нарешті зірка програми - Ведмідь. Вранці, одівши костюми з масками, зробленими з гіпсових бинтів, ватаги з шести кутів села відправляються колядувати, а ввечері йдуть на "борінки", де Ведмеді б'ються з Циганами. Наступного дня ватаги на прикрашених автівках влаштовують карнавал та фестиваль. Персонажі з цього села дещо нагадують всім відомих із народних вертепів. До речі, Різдво у Львові приваблює десятки тисяч туристів, які прибувають до міста, щоб подивитися на фестиваль вертепів та чудово провести час!
Дещо інші звичаї у селі Красноїльську. Засноване у 1431р, це село є румунським, і тому тут більше західноєвропейських традицій, ніж українських, наприклад тут є вершники на бутафорних, а іноді, й справжніх конях. Жінки у маскараді майже не беруть участі, тільки дівчата-підлітки та зовсім маленькі дівчатка. Останні разом із хлопчиками свого віку грають ролі Цариць й Царів. Усі інші ролі, навіть жіночі, виконують чоловіки. Особливі вимоги тут до тих, хто грає Ведмедя - чоловік має бути неодруженим, а ще досить сильним, бо костюм , який роблять з сіна та соломи, дуже важкий, та важить понад 50 кг. Особливістю такого костюму є крила, які можуть бути невеликими, у формі серця, а можуть сягати шість метрів в довжину. Таке вбрання неможливо самотужки зняти, відпочивати в ньому можна тільки лежачи. Є ще один тип Ведмежого костюму – «копиця», теж з сіна та соломи, але без крил. Також він знімається і використовується як крісло учасниками, коли з'являється вільна хвилина на перепочинок. До Ведмедя обов'язково ставлять Цигана, який керує ним за допомогою великої бутафорної булави. Але не дивлячись на такі труднощі, люди все одно веселяться, жартують, танцюють, ходять колядувати у кожен двір, бо вірять, що таким чином проженуть злих духів з хати, та влаштовують "борінки", де б'ються та обирають переможця між ватагами з семи кутів села.
В сучасних маланках можна зустріти нових персонажів, що зображують політичних діячів та популярних зірок, їздять на машинах, і радо приймають нові віяння сучасного світу. Але тільки не в селі Белелуя, що на Івано-Франківщині, де досі маланкування проводять так само, як і декілька поколінь тому. Костюми зроблені самими учасниками ходу, і показують тільки класичних персонажів - Маланку, Василя, Ґазду та Ґаздиню, Жидів, Циганів та Ведмедів. Є, щоправда, такі незвичні для інших маланок ролі Чорта та Смерті, та старі люди кажуть, що спочатку ці персонажі були обов'язково на всіх переберіях, але щоб не сердити місцевих священиків, їх перестали грати, і тільки в Белелуї до кожної ватаги додається по 5 смертей та 5 чортів. Зберегти дух старого свята вдалося завдяки старим мешканцям села, які активно беруть участь у підготовці свята. Так, напередодні маланкування, ватаги дають подивитись своє вбрання найстаршій жінці у їх кутку, і тільки після її схвалення ідуть пішки колядувати на свято. У Переберії приймають участь молоді неодружені чоловіки, а роль Ведмедя віддають найгарнішим та найсильнішим хлопцям у селі. Це давнє та улюблене усіма свято не змогла знищити навіть радянська влада. Попри всі заборони влади, чоловіки відпрошувались з роботи, та виходили на маланку, несучі з собою ножі, щоб зрізати важкі, зроблені з осоки, костюми Ведмедів, та встигнути втекти, якщо приїде міліція. Подібне відбувалося по всій Україні на Різдво, Великдень та інші великі церковні свята. Враховуючи, що екскурсії Львовом тоді не були такими популярними як зараз, все це обмежувало радість від популярних свят. Сьогодні ж люди можуть без перешкод радіти цьому святу, і відчувати його незвичну та неповторну атмосферу.