На екскурсії по Львову маршрут проходить місцями, де відбувалися зіткнення польських повстанців 1848 р. з австрійськими військами.
Нижче наводимо донесення губернатора Галичини Ф. Стадіона придворній канцелярії про заворушення у Львові, вимоги народних мас звільнити політичних в’язнів та створити озброєну національну гвардію.
“Найпокірніша доповідь галицького губернатора графа Стадіона про події у Львові.
Високошановний пане!
18 цього місяця до Львова прийшла звістка, що ваша величність найласкавіше зволив скасувати цензуру i оголосити про створення національної гвардії та про озброєння студентів. Уже ця звістка напружила очікування і надії тутешнього населення.
Але коли 19-го вранці розійшлася звістка, що придвірна комісія у Кракові в порозумінні з тамтешнім дивізійним військовим командуванням і головою комісії для розслідування антидержавних вчинків під натиском обставин видала розпорядження відпустити на поруки обвинувачених, які були арештовані за політичні злочини, населення не можна було більше стримати.
У багатьох пунктах, а саме в університеті і в приватному помешканні зiбралися студенти і [окремі] громадяни, щоб скласти письмові звернення i прохання до його величності, які зразу же після виготовлення були проголошені-таки на вулицях і з балконів зібраній товпі народу.
В полудні створено із студентів та інших верств громадянства дві депутації і о шостій після обіду вони постановили передати мені це письмове звернення разом з німецьким перекладом, щоб я поклав його до ніг його величності.
Незважаючи на те, що перед помешканням губернатора о точно визначеній годині зібралася велика кількість людей, вибраних депутатів без штовханини пропустили до мене.
Письмове звернення, яке я прийняв, передаю з найглибшою пошаною i вважаю за необхідне окремі його пункти обговорити в спеціальній вірнoпідданій доповіді.
Однак завданням депутатів i [зiбраної] товпи народу було не тільки передати листа, а були ще дві просьби, про швидке задовільнення яких мене тактовно, але настирливо просили. Одна з них стосується звільнення обвинувачених у державних злочинах на зразок того, як це у Кракові було дозволено; друга – створення національної гвардії і особливо озброєння і організації студентів як мобілізованого корпусу.
Оскільки я уже ранком того дня отримав повідомлення від пана придвiрного комicара у Кракові, що там політичні в’язні звільнені з-під аpешту, я домовився відразу з президентом апеляційного [суду] фон Кронвальдом і командуючим генералом бароном Гаммерштейном, і ми з участю другого губернського президента барона Краузе уже наперед прийняли рішення задовольнити цю просьбу, якщо вона буде подана таким способом, як вона була вирішена y Кракові, і саме з таких самих мотивiв, які були викладені вашій величності придворним комісаром і комендантом тамтешньої військової дивізії.
Виконуючи другу просьбу, я роздумував ще менше, тому що переді мною був лише приклад з Відня, і дотепер я не отримав жодних інструкційних наказів; про те, що відбувалося у Відні, я сам нічого більше не знав, крім того, про що повідомлялося у «Wienerzeitung» i «Osterreichischer Beobаchter», саме в організації студентів я вбачаю найбільш надійний засіб, щоб відмежувати їх від усіх згубних впливів. Задовольнення цих двох прохань зробило на зібраних людей і в усьому місті особливо радісне враження, чути було лише вигуки вдячності. Натовп, що зібрався перед будинком, розійшовся в найкращому спокої і порядку. Увечері місто було освітлене і ніде не бачив я іншого настрою, крім веселого; панувало загальне задоволення. Жодного найменшого порушення громадського порядку не спостерігалося.
20-го почалася організація озброєного корпусу студентів. Керівники його були вибрані з професорського складу.
Створення національної гвардії обмежилось списком прізвищ, тому що я не мав наміру мобілізувати її, адже ж обмундирована громадська міліція і студенти, як помічники при утриманні спокою, більш підходять для активнoї служби, ніж ті, а список передбачає такий, вищою мірою важливий момент, як уважне слідкування за [окремими] особами та виявлення підозрілих елементів.
Вчора також місто було освітлене і в освітленому театрі публіка співала народний гімн.
Вчора, так само як і попереднього вечора, ніхто нітрохи не порушив спокою.
Сьогодні, однак, виступили польські демократичні елементи; багато промовців на публічних площах виступало перед зібраними товпами народу. Був утворений комітет з мало або й зовсім не знайомих людей. Вони проникли до магістратської канцелярії і заволоділи залом ради. Опубліковане мною звернення, яке закликало до спокою і порядку, і в якому я забороняв самовільні зібрання народу, було відкинуте, до мене прислали депутацію з вимогою, щоб підмайстрам і не мобілізованій нацiональній гвардії можна було озброїтися.
3будження стало повсюдним, і треба боятися, що це може привести угрупування до дії.
Тому я не тільки категорично відхилив поставлені мені вимоги, посилаючись на закон і патент його величності від 15 ц. м., але також привів до присяги студентів, дух яких дотепер виявлявся добрим і які трималися здалеку від революційної партії і надалі могли б виявитись такими. Одночасно з цим, порозумівшись з командуючим, ми розмістили військо так, щоб воно могло справити враження на товпу, що буде застосована зброя, хоча насправді на це не розраховувалося. Міська міліція також озброєна і в доброму стані духу. Крім того, кожний у місті, хто боїться щось втратити, є цілковито за збереженням порядку та спокою, і він також не відхилиться від підтримки уряду, якщо дійсно повинно дійти до серйозного конфлікту, чого не дай боже.
З копії вірнопідданого донесення, яку я тільки що скерував для вирішення, зволить його величність ласкаво зробити висновок про те, що, від 18 цього місяця починаючи, відбулося у Львові і в якому стані напруження в даний момент знаходиться місто.
Одночасно додаю німецький переклад письмового звернення до його величності.
Львів, 21 березня 1848 р.
[Підпис нерозбірливий]”
